Чергова сумна звістка прийшла з Миколаєва – пішов з життя Сорока Володимир Олександрович

Чергова сумна звістка прийшла з Миколаєва – пішов з життя Володимир Сорока, якого, поважаючи, майже всі звали просто «Санич».

Для кіннотників старшого покоління він був взірцем істинного триборця, бійця духом, добре відомого не тільки на теренах України, а й далеко за її межами.

Привів в Миколаївську кінно-спортивну школу Володимира у 1960 році Олександр Львович Зозуля і молодий спортсмен, який на той час вже мав звання майстра спорту, приніс славу своїй рідній школі. Після того, як він два роки поспіль завойовував звання чемпіона України, надалі практично десяток років входив до складу збірної команди СРСР. Учасник двох чемпіонатів Європи, і не тільки учасник, а і срібний призер у командному заліку, причому двічі. Свого часу спортсменка миколаївської школи Лариса Кордубаленко в своїй статті-спогаді написала: «В 1973 году чемпионат Европы по троеборью состоялся в Киеве. Все мы прекрасно знаем об его умопомрачительно сложном кроссе и барьерах. И тут Сороке удалось отличиться. Я помню мое беспредельное восхищение, радость, нескрываемую гордость, когда телеведущий объявил, что Владимир Сорока блестяще преодолел кросс с лучшим временем! (Не всем повезло видеть это чудо вживую). И он стал серебряным призером в командном зачете во второй раз. Завоеванную награду Владимиру вручал сам принц Филипп (отец Анны), президент Всемирной федерации конного спорта».

Треба зауважити, що коли зустрічаються кіннотники старшого покоління, то неодмінно згадують і цей чемпіонат і Володимира разом з його Обзором, які змогли завершити цю надскладну трасу кросу. До речі сама принцеса Анна тоді вибула з боротьби за медалі після падіння. Надалі Володимир Олександрович майже двадцять років був старшим тренером збірної команди України з триборства і під його керівництвом зростало молоде покоління спортсменів, відданих цій дисципліні кінного спорту, в тому числі по стопах батька пішла дочка Володимира Інга та зять Андрій Лапигін. Багато років Володимир Олександрович працював і суддею на чемпіонатах та Кубках України з триборства. Пам’ять про нього залишиться в наших серцях надовго.