Дистанційні кінні пробіги – шахи кінного спорту (випуск журналу №51)

Endurance в перекладі з англійської означає «витривалість». Подальше вивчення словникової статті відкриває другорядні значення: стійкість, витримка, терплячість, довготривалість. На перший погляд це все синоніми з різного контексту… Проте, існує одна дисципліна в кінному спорті, яка семантично консолідує всі ці п’ять понять — Дистанційні Пробіги.

Людська цивілізація завдячує коням, як основному транспорту для далеких походів, військових кампаній, швидкісній пошті тощо. Видовищні кінні перегони відомі ще за часів Київської Русі, але сучасний спортивний варіант ДКП з суворим ветеринарним контролем з’явився в 1955 році у США і був названий «Кубок Тевіса». Це одне з найскладніших змагань у світі, мета якого – подолати 100миль (160км) менше ніж за добу. Траса в’ється гірськими кам’янистими тропами з Невади до Каліфорнії і вимагає величезної майстерності вершника та фундаментальної підготовки коня.

До Європи пробіги потрапили в 60-х роках минулого століття і були визнані Міжнародною федерацією кінного спорту (FEI) в 1978 році. Вони стрімко завоювали земну кулю, адже цей спорт не схожий на жодну з класичних олімпійських дисциплін. В конкурі та виїздці робота коня відбувається переважно в умовах кисневого боргу. В такому анаеробному режимі організм може працювати недовго, тому виступ триває кілька хвилин, за які спортивна пара повинна викластись «на повну».

В Ендурансі на найперших кваліфікаційних змаганнях на 20 км виступ, тобто безпосередньо їзда по дистанції, триває від 1,5 до 2-х годин. Плюс ветеринарний контроль та обов’язковий відпочинок між фазами. Для дистанції у 40 км, яка йде в залік для допуску на міжнародні змагання, ці цифри становлять відповідно від 3-х до 4-х годин. Ви самостійно вирішуєте на якій ділянці яким алюром і з якою швидкістю їхати, розраховуєте час прибуття на фініш, щоб вкластися в параметри швидкості, максимально швидко відновити пульс коня та подати його на ветеринарний контроль. Іноді доводиться бігти поруч з конем, економлячи його сили. Команда підтримки чекає на вас кожні 10 км, щоб напоїти вашого копитного партнера та охолодити його водою, а на фініші відбувається справжнє дійство: хто швидше відновить пульс та подасть на ПВК (пункт ветеринарного контролю) – той і виграв. Для цього команда буквально «налітає» на коня: хтось знімає сідло, хтось вже обливає шию та груди холодною водою, хтось відстібує трензель та напуває. Часто-густо переможцем стає той, хто їхав повільніше, але відновився швидше. Пробіги по праву називають «шахами кінного спорту», адже результат залежить від правильно побудованої тактики, стратегії та злагодженої роботи команди.

У ДКП немає ніякого єврогрунту, тільки хардкор: лісові стежки, пісок, жорстка укатана глина, багнюка, щебінь, чорнозем з ріллею. Може бути ще й асфальт, і почасти трапляється так, що лише асфальтом можна їхати галопом. Спуски і підйоми, непередбачувані форс мажори у вигляді собак, корів, вантажівок та комбайнів. Спека, дощ, пронизливий вітер. Пробіжники тренуються за будь-якої погоди, адже щоб підготувати коня на дистанцію 160км, треба напрацьовувати всі 180 км. на тиждень. Сьогодні є дуже популярним говорити про вихід з зони комфорту, але для пробіжників то звичайний стиль життя!

І це ще не все. Ви півроку жили у сідлі, доїхали 160 км (приблизно 12-14 годин на дистанції), та після фінішу ветеринари помітили нерівність рухів коня… Дискваліфікація! І вся пекельна робота нанівець. До того ж, що більша дистанція, то більший період часу вимагає FEI потім на відновлення коня, а якщо зняли через кульгання або метаболічні порушення, то цей термін збільшується і може тривати до 2-х місяців. Такі правила, адже здоров’я тварини – понад усе. Для справжнього пробіжника кінь – не транспорт у гонитві за кубками, а партнер на довгі роки. Тому пробіжний кінь стартує не частіше 4-5 разів на рік, і що довші дистанції він біжить, то менша кількість змагань, в яких він може брати участь. Коні рівня Чемпіонату Європи виступають раз на рік, власне, на чемпіонаті Європи. Вся необхідна кваліфікація виконується у попередні роки, і це мінімум 4 сезони від першої «двадцятки», оскільки зміцнення опорно-рухового апарату коня потребує значно більше часу, ніж серцево-судинної системи.

Водночас, ДКП – сама доступна і демократична дисципліна кінного спорту. На невеликих дистанціях (до 80км) змагатися може навіть новачок на коні хобі-класу. Кінь для ДКП коштує від 1000 доларів, утримувати його можна не в клубі, а на власному подвір’ї (саме так чинять більшість відомих європейських пробіжників), для тренінгу чи змагань не потрібен манеж, а професійне сідло обійдеться 1000-1500евро. Якщо ви хочете «скуштувати» дисципліну, перш ніж поринати у світ коневласника, то врахуйте, що оренда пробіжного коня на дистанцію 40км обійдеться близько 100 доларів.

Наразі пробіги – одна з найпопулярніших дисциплін кінного спорту в світі, яка продовжує активно розвиватися, приваблюючи все більше адептів. Секрет популярності простий, як все геніальне.

По-перше, це один з самих природніх для коня видів роботи під вершником. Системний тренінг, спрямований на розвиток дистанційної витривалості, відбувається поетапно, з обов’язковим моніторингом фізіологічних показників тварини. Існують спеціальні пульсометри, які кріпляться до попруги і передають сигнал на годинник. Частота серцевих скорочень, дистанція та швидкість, відображаються у вигляді графіку на мобільному пристрої. По-друге, пробіги, незважаючи на їх складність й величезну працю цілої команди, заслужено вважаються однією з найгуманніших дисциплін кінного спорту. Тут заборонено шпори, хлисти та цілу низку амуніції, що обмежує рухливість голови і шиї коня, плюс суворий ветеринарний контроль: за найменшого ризику для здоров’я тварини, її не допускають до продовження змагань.

Основні дистанції в ДКП FEI: 1* — 100км, 2* — 120км і 3* — 160км, які складаються з кількох фаз довжиною від 16 до 40км. Змагання проводяться без обмеження максимальної швидкості, а мінімальна має бути не нижчою 12км/г. Щоб отримати допуск на такі змагання, потрібно пройти серію кваліфікацій: одну дистанцію довжиною 20-39км, двічі — 40-79км і тричі — 80-89км. Така поетапна система розрахована на грамотну прогресивну підготовку коня до серйозних спортивних навантажень, а також вершника до тонкої партнерської взаємодії, тож нехтувати нею не можна. В той же час, старти на маленькі дистанції не лише посильні для коней всіх без виключення порід, а навіть є корисними для їхнього здоров’я, оскільки розвивають дихальну, серцево-судинну системи, зміцнюють опорно-руховий апарат.

В Україні кваліфікаційні змагання проходять за правилами FEI, а світова практика переконливо свідчить, що найбільший прошарок пробіжників регулярно виступають саме на невеликих дистанціях. Такі змагання є наймасовішими зокрема в Англії, тому якщо ваш кінь є малоперспективним для міжнародних дистанцій, це зовсім не означає, що вам не варто займатися пробігами. Регулярно виступаючи на національних CEN 20 та CEN 40, ви отримаєте масу позитивного досвіду та неповторних емоцій на додачу до колекції гарних кубків та професійної консультації спортивного ветеринара.

В Україні кваліфікаційні змагання з ДКП відбуваються в Київській області (Бобриця, Кожухівка), а також поблизу Вінниці, Одеси, та Полтави.

Міжнародні старти на території нашої країни організовує пан Чжоу Жуйсі у своєму клубі «Щілін» в Яцьках Васильківського району. До України приїжджають виступати спортсмени з Литви, Білорусі, Італії, Великобританії та ОАЕ. У 2018 році наші спортсмени успішно фінішували на дистанції CEI3*160, зокрема перемогу здобула Юлія Толпига на українській верховій кобилі Вест-Бест, показавши середню швидкість 14км/г.

Хочу зауважити, що у нас з 2020 року почали проводитись дитячі пробіги на конях поні-класу, як реалізація європейського досвіду, де пробіги їдуть цілими сім’ями. Так, наприклад, переможець дистанції CEN40pony в Бобриці Ліза Єгорова їхала на шетлендському поні.

Беручи до уваги той факт, що суспільство все більше часу проводить вдома біля комп’ютера, кінні пробіги стали справжнім порятунком для фізичного розвитку не тільки сучасної молоді, а і для людей більш старшого віку, особливо тих, хто не має змоги займатись олімпійськими дисциплінами кінного спорту.