EQUITANA: мої враження. Міжнародна виставка коней і спорядження для кінного спорту
Ну що, коне залежні, хочете до свого тематичного раю?
Тут всі найвідоміші кінні бренди зібрані під одним дахом, пахне щастям і новими вуздечками, а у шоупрограмі Лоренцо та Санті доводять, що немає нічого неможливого якщо ти спілкуєшся з кіньми однією мовою!
Еквітана — це ціле місто з алеями вальтрапів, бульварами сідел, вулицями бриджів, шоломів і рукавичок, а ще там кімнати зі стінами з трензелів усіх форм й розмірів, екві-тренажери, виставки картин і скульптур коней, а між цим всім у кожному павільйоні є манеж, де нон-стоп проходять майстеркласи відомих тренерів чи просто прикольних дівчат і хлопців, які обожнюють свою справу.
Найбільшу кінну виставку світу було започатковано у 1972 році й з того часу кожні два роки німецький Ессен стає Меккою для глобальної кінної спільноти. Тут ви познайомитесь з найновітнішими технологіями стейбл-менеджменту й логістики, поспілкуєтесь з інфлюенсерами, візьмете уроки в Інгрід Клімке, Пата Пареллі чи Елізабет Верт, підпишете кілька важливих контрактів та на найближчі два роки закупитесь амуніцією за смішними цінами. Понад 800 компаній з 40 країн представляють свою продукцію чи ідеї у семи павільйонах.
Залучені практично всі напрямки, що так, чи інакше стосуються хорсменшипу і стейбл-менеджменту: транспорт, причепи й коневози, устаткування для стаєнь та кінно-спортивних комплексів, ветеринарія і догляд, корма та премікси, одяг і екіп для вершників, сідла та амуніція для більшості кінних дисциплін. Правда для пробігів ми нічого так і не знайшли, проте дуже багато експозицій цього року було присвячено хобі-хорсингу. Тенденція трішки лякає…
Переважна більшість відвідувачів — коневласники, спортсмени, тренери, ветеринари, проте пересічним любителям коней і глядачам там теж є де розігнатися. Виставка займає 30000 м2 площі, триває сім днів і приймає близько 150000 людей. Обійти все за один день фізично неможливо, та й не потрібно. Для повного задоволення варто виділити щонайменше три дні.
Аби потрапити на Еквітану, достатньо купити одноденний вхідний квиток. У будні він коштує близько 25 євро для дорослих і 13 євро для дітей до 17 років. Але починати насправді потрібно з бронювання житла і бажано за пару місяців. Ессен – місто велике, з добре розвиненим транспортом. Біля виставкового центру є станція метро, яка так і називається Messe Essen, та коштує одна поїздка близько 4 євро. Значно вигідніше поселитись у пішій доступності. Ми орендували апартаменти на всю команду. До самого Ессена ходять поїзди з Дортмунда, Дюссельдорфа (це найближчі аеропорти), та з усієї Європи (з пересадками, якщо не любите літати).
Коли наближаєшся до Виставкового Центру, вже за кілометр відчуваєш той неповторний приємний вайб: гектари парковок з коневозами та кемперами, де живуть учасники шоу разом зі своїми партнерами, метушня й атмосферний безлад, прапори, світлофор у вигляді коника, натовп абсолютно щасливих людей, що весело рухається до входу гігантської споруди зі скла й металу.
Перший зал (точніше, Зал номер сім) – люксові сідла, дорогущі бренди, художні інсталяції у стилі Арт-Деко. Ми дивимось на це як на картини в Луврі: прекрасно й недосяжно. Подих перехоплює, тиск підіймається, хочеться поглинути оком все й відразу. Йдемо далі, маневруємо крізь натовп. Зал номер шість: Stubben, Devoucoux, Uvex, Piceur, LeMieux, CWD… стоп! Що це? Одяг для вершників від Tommy Hilfiger — і я мало не втрачаю свідомість. Біжу міряти, забуваючи обітницю нічого не купувати раніше вівторка! А ще кілометрова черга на вхід у Spooks. Мабуть, не даремно, щось там є!
Ми приїхали в суботу, як і 90% європейських кіннотників, які чемно працюють з понеділка по п’ятницю аби раз на два роки шиканути на Еквітані. Власне, йти на виставку у вихідні – помилка. Вхідний квиток дорожчий на 30%, нічого до пуття не роздивишся, лише загрузнеш у людському потоці. Єдина причина – HOP-TOP Show, адже воно буває лише у суботу і неділю! Але для цього денний квиток не потрібен. Купуєш через Ticket Master онлайн (70-90 євро) і приходиш на шоу. Весь Зал номер 5 – гігантська арена з євро-грунтом, трибунами і яскравою ілюмінацією. Маленький лайфхак: воду купуйте заздалегідь у супермаркеті, бо тут вона по 5 євро стаканчик! Можна вдавитись ненароком.
Хоп-топ шоу – те, заради чого варто хоча б раз відвідати Ессен! Це незрівнянної краси вистава, де беруть участь найвідоміші Майстри. Цього разу в душу запали стервозні арабські кобили та слухняні фрізи Санті Сієрракампса, дистанційне керування табуном Лоренцо і проводи на пенсію всесвітньо відомого коня-актора лузитано Аттілу, що знімався у фільмі Оствінд. А ще дітлахи, які керували поньчиками на кордео. Я вже уявила табун своїх гуцулів без вуздечок – де б були ті діти!
Неймовірний, неперевершений Lorenzo International Horse Show!!! Одна з причин приїхати сюди — було саме його шоу. Як він це робить???? Тут з одним конем не завжди ладнаєш, а він — на свободі під шум музики, оплески глядачів та світлоефекти контролює кожного коня. Фантастично!!!!
У понеділок була вже зовсім інша історія: людей значно менше, представники бізнесів мали час поспілкуватись щодо продукції, на фудкорт не стояли довжелезні черги, а наша колега Марʼяна взяла урок на еквітренажері. Це такий механічний кінь, що показує рівність посадки, рухається не лише трьома алюрами, але й за правильної команди виконує елементи виїздки та навіть віджовує віртуальний трензель. Ми нарешті зайшли в той Spooks, правда нічого не купили. Натомість надибали у третьому павільйоні стокові аутлети відомих фірм, клондайк заліза та мексиканські вестернові капелюшки, які нам продали вдвічі дешевше за знання латинського варіанту іспанської мови. Кілька годин ми провели у павільйоні з кінним транспортом та обладнанням. Виявляється, крокувальня – цілком реальна штука: вона продається як готовий конструктор. Ще одна прекрасна ідея, яку теоретично можна втілити й самотужки – сольова камера для інгаляцій. Це закритий денник, куди запускається пара з солями, такий собі кінний хамам.
Дуже сподобались мули-рятувальники.
Вони належать до особливого військового підрозділу, що витягує туристів чи інших людей у біді там, де ні авто, а ні гелікоптер дістатись не можуть. Солдати на виставці казали, що це їхні найнадійніші товариші! Велетенські спокійні вухані з безмежно добрими очима. А ще вони величезні! Голова розміром як у коня XX-full! А ці вуха!!!! Я закохалась!!! У них є власна сторінка в інстаграм і купа шанувальників.
У вівторок ввечері, напередодні закриття виставки, почався нічний шопінг, а здоровий глузд закінчився. Тільки не питайте як ми то все довезли лоукостером!!!
Наступна Еквітана – рівно за два роки й ми вже готуємось!
