Героїчний «прорив» кордону нашими триборцями (що до поїздки на міжнародні змагання з триборства у Польщу – записано Вірою Кириченко з перших вуст)

Розпочати розповідь потрібно з опису саме «прориву» через кордон, щоб дістатись місця старту.

Ми отримали проблему вже напередодні поїздки — не встигли оформити ліцензію на велику вантажівку Ігорю Прокопюку, тому вирішили залучити виключно свої сили: зокрема Сергій Черних взяв своє авто та причеп для транспортування 5 коней, але виявилось що й в нього були проблеми з таким документом. Проте наші триборці не здались й почали шукати іншого перевізника. Домовились з українцем, який проживає й працює в Польщі, що він своїм транспортом приїде у Львів, надалі ми перевантажимо коней в його авто, але з’явилась нова проблема — в нього поміщались тільки коні, то ж навіть не всі вершники змогли з ним їхати, а що до амуніції, то її взагалі не було куди помістити. Ми вимушені були все ж-таки скористатись машиною Сергія Черних і в неї завантажити все що не помістилось у коневоз — вся амуніція і людей і коней, фураж, а також з ним довелось їхати ще одній нашій вершниці – Олександрі Левчук.

Видихнули — ці проблеми вирішили!

Фура з кіньми рушила до кордону по зеленому коридору з надією пройти його безперешкодно, проте довелось все одно затриматись — чекали перезміни у митників, але невдовзі коні вже опинились на території Польщі. Сергій зі своїм завантаженим авто, відстоявши чергу вже на польському кордоні, був повернутий на українську митницю, але вже для вантажівок. Проте й там зазнав поразки – не пропустили й повернули до іншого пункту пропуску вже для негабаритного транспорту, який знаходився на відстані понад 20 км. Достались й цього місця з надією що наші «митарства» нарешті скінчаться. Але це були тільки мрії. Митникам знадобились документи на весь вантаж, бо запідозрили що це все везеться в іншу країну з комерційною метою. Тому Сергій, зв’язавшись з Андрієм Пономарьовим, іншими представниками польської сторони, всіляко намагались переконати митників цього пункту пропуску в тому, що сідла необхідні для участі у міжнародних змаганнях, але ніякі умовляння та доводи не змогли їх переконати. В нас на кожну одиницю спорядження для коней звичайно таких документів не було, тож працівники митниці запропонували пропустити авто, але без сідел, а їх залишити в них на складі. Що, на думку читачів журналу нам залишалось робити? — ми прийняли рішення повернутись в Україну й залишити сідла там. «Пригоди» Сергія на цьому не закінчились. Повернувшись в четверте на польську митницю вже без сідел, його знов примусили машину ставити на рентген і розвантажити її повністю, всупереч тому, що цю процедуру вони вже проходили. Наш тренер Андрій Пономарьов в цей час вже зв’язався зі своїм польським колегою по триборству Kuba Krusztofiak та Ігорем Прокопюком і вони знайшли можливість відшукати вільне спорядження й надати його нам. Тож коли коні та авто Сергія прибули на місце змагань ми отримали для наших коней сідла, які звичайно для спортсменів були «рятівним жилетом» хоча й не зовсім зручні – нас кожен вершник зрозуміє.

Нарешті можна було облаштовуватись й зосередитись на змаганнях.

Завдяки несприятливим погодним умовам та невеликій саме для цього міста кількості учасників, ветчек для 2-х та 3-х зірок був перенесений на ранок наступного дня, що дало нам можливість трошки прийти в себе.

Ось таким чином ми стали учасниками міжнародного турніру з триборства у Стщегомі.

Україну представляли: у змаганнях 1*intro — Олександра Левчук та Бомонд, Поліна Лінінг з Ікс Боем, 2* — Катерина Очкуренко і Хуанхе, 3* — Черних Сергій в парі з Аква Вівою PKZ та Ісааком PKZ.

Тож огляд результатів виступів членів нашої збірної команди ми будемо робити залежно від складності триборних змагань.

1* Суддівська бригада, яка почала у перший день працювала з 37 спортивними парами, складалась на 99 відсотків з представників Польщі. Безперечним лідером, який не вступив першого місця у всіх видах програми був представник цієї ж країни Stanislau Yavenka з конем Botox-S-AA. Манежна їзда для Олександри Левчук та Поліни Лінінг склалась не дуже вдало. Бомонд відпрацював в манежі з результатом 38,1 штр.оч, а Ікс Бой PKZ під сідлом Поліни отримав від суддів 38,3 ш.о. (для порівняння – 1-ше місце -28,8 штр. оч, кінцеве 37-ме – 41 штрафне).

Що до польових випробувань, то дистанція кросу не була дуже складною, тож практично всі учасники на перешкодах штрафних очок не мали. Наші дівчата також впорались з поставленим тренером завданням, проте «завинили» секундомірам: Олександрі з цього приводу нарахували 4,8 штрафних, а Поліні 2,4 штр.оч.

Бомонд не підвів свою партнерку і відпрацював на конкурному полі на відмінно, що у підсумку за 3 дні змагань дало їм 42,9 штрафних — це відповідало 18 місцю. Ікс Бой PKZ «завинив» Поліні одним руйнуванням перешкоди, тож вони у підсумку посіли 20-те місце з результатом 44,7 штр. очок.

2*

Наша учасниця Катерина Очкуренко, разом зі своєю постійною напарницею Хуанхе, отримала за виконання тесту 36, 4 штр. очок. До речі, кращий результат показала спортивна пара з Німеччини Pia Lenver з представником вестфальської породи Hanami, а гірший дорівнював 47 штрафним.

Надалі крос.

Тут нашій парі не вдалось обійтись без непідкорення на одній з перешкод, та й перевищили норму часу, що також додало ще 25, 2 штр.очок. Втім, слід наголосити, що 9 пар мали проблеми на перешкодах – тобто крос не можна було назвати «легким».

Тож на конкурі Катерині довелось «відпрацьовувати» втрачене – завершили вони маршрут з одним руйнуванням, проте це вже суттєво не вплинуло на остаточний результат – загальна сума отриманих штрафних – 85,6 штр.оч. залишила нашу пару на 17 місці.

3*Long

Манежна їзда принесла успіх, який склав лише 34 штр.очки представнику Нідерландів Merel Blom-Hulsman в парі з Diego TH, що значно вплинуло на остаточний розподіл місць після запеклої триденної боротьби, яка все ж-таки завершилась перемогою Felix Vogg.

У серединці турнірної таблиці після виконання тесту манежної їзди опиналась наша пара Сергій Черних та Іссак PKZ з результатом 38,4 штр. оч. До речі, таку позицію – 11-те місце вони залишили за собою в остаточному підрахунку з 21 пари, які прийняли старт у перший день змагань. Польові перешкоди для нашого коня не викликали труднощів, проте штраф за перевищення норми часу значно ускладнив потрапляння у десятку кращих у підсумку, цьому також «посприяли» зовсім неочікувані 4 руйнування перешкод на конкурному полі.

Під сідлом в цій програмі у Сергія стартувала й Аква Віва.

По доброму можна позаздрити витримці та фізичній підготовці Сергія, якому за стартовим протоколом польових випробувань на Аква Віві довелось стартувати через 40 хвилин після фінішу з Іссаком PKZ. Допомагали всі члени команди — в одиначку тут не проходить! Крос був пройдений успішно, проте знов штраф за перевищення норми часу, та на конкурі все склалось не зовсім вдало, однак у підсумку вони опинились на 13 місці.

Вже на наступний день після приїзду до дому редакція журналу зв’язалась з Андрієм Олександровичем Пономарьовим – нашою «рушійною триборною силою» — та попросила зі свого боку підсумувати результати поїздки.

«По-перше, хочу подякувати – сказав він – нашому Віце-Президенту ВФКС, народному депутату Костянтину Бондареву за всіляку підтримку в питаннях організації виїзду нашої команди на ці змагання. Дякуємо також поіменно всім, хто допоміг подолати безліч перепон на нашому шляху до місця змагань — це була така неймовірна їх кількість, що начебто більше й не може бути. По-друге, стосовно результатів, то я особисто дуже радий що всі п’ятеро коней, які поїхали на змагання, благополучно фінішували — це вже дуже непоганий показник, тож, навіть якщо хтось допускав іноді помилки, то вони були не критичними. Саме головне – ми дружна команда!».

Завершили ми спілкування з Андрієм Олександровичем як заведено, питанням стосовно планів на майбутнє.

«Плани — це залежить від багатьох факторів: в серпні в Стщегомі Чемпіонат Європи, проте для юнаків до 18 років вони самі проводять паралельно міжнародний турнір, так би мовити, «мала Європа для юнаків», тобто для тих спортсменів, хто не потрапив до основного складу учасників найпрестижнішого європейського турніру, тож ми сподіваємось що і Поліна Лінінг й Олександра Левчук візьмуть участь у цих змаганнях на їх основних конях. Надалі в плані турнір у Фатімех, а в жовтні знов Стщегом – це завершальний старт у Європі для триборців, гадаю що зможемо поїхати туди командою».

Редакції журналу залишається, у доброму сенсі слова, позаздрити бойовому духу наших триборців та побажати їм у наступному році стати учасниками Чемпіонату Європи.

Дякуємо нашим ЗСУ за можливість займатись улюбленим видом спорту!