Історія одного коня під час війни

Для приватного 20-річного жеребця Елеганта, що мешкав у Дніпровській СДЮШОР з кінного спорту, війна, як не парадоксально, стала щасливою подією, що дозволила знайти нових люблячих хазяїв. Його власники з початком воєнних дій спромоглися вивезти за кордон більш цінних коней, але старенький кінь із важкою стадією ХОЗЛ (хронічне обструктивне захворювання легенів) просто не виніс би важкої дороги. Кінь залишився на СДЮШОР із невеликим запасом кормів. Новими його власниками стала родина Скляренко, яка активно узялася за лікування коня.

А зайнятися було чим. На жаль, захворювання повністю не піддається лікуванню, а легенева тканина вже не відновлюється. Стан коня був настільки важким, що він міг просто впасти у діннику, задихався вже на перших кроках рисі, і кашляв майже без перестану. Стандартних дій – відкритого денника, інгаляцій, мокрого сіна та підібраних навантажень було замало, і ми, чесно кажучи, були в розпачі. Воєнний стан додавав складнощів: більшість ветеринарних лікарів виїхало з країни чи не могли дістатися до Дніпра (як, наприклад, Сергій Анатольович Захаров з Миколаєву — міста що було заблоковане та, практично щоденно мало «прильоти»), а медичні препарати були у дефіциті (та ще у кінських дозах!). Проблемою було також знайти непильне сіно, та взагалі його знайти в перші дні війни.

Елегант – дуже душевний, інтелігентний і надійний жеребець, і саме його характер і відношення до людини спіткали нас боротися за нього до кінця. Ми перепробували майже все, що тільки можна, та все ж, спільними зусиллями й телефонними консультаціями з лікарями, підібрали схему лікування, яка покращила та дозволила зафіксувати стан коня. Це цілий комплекс дій, який працює лише разом: змочене сіно, волога підстилка, багато вигулу, препарати, що знімають гострі напади задухи, протинабрякні інгаляції людським небулайзером та планомірні навантаження, що враховують стан коня, та допомагають відтоку мокроти. Дуже доречною стала допомога гуманітарних фондів, й, в першу чергу, Українського кінного благодійного фонду (UECF), завдяки якому ми отримали теплу попону, щоб кінь зміг стояти у відкритому діннику зі свіжим повітрям, вільні від пилу корма та сироп від кашлю.

Минулі власники також не забули про коня і суттєво допомагають йому: вони передали препарат, який ми не змогли знайти в Україні – вентипульмін, та відновлюючи вітаміни.

Треба зауважити, що кінь повністю змінив життя його нової родини: тепер на стайню доводиться приїздити кожен день без вихідних, бо Елегант потребує щоденних процедур. Кожен член родини Скляренко має своє завдання, тому більшість їх сімейних вечорів проходять на стайні.

Поступово жеребця вдалося ввести в легкі верхові навантаження, і він повернувся до повноцінного життя, обріс м’язами та ожив у буквальному сенсі. Елегант навіть зміг взяти участь у дитячих змаганнях, привізши Кірі перші перемоги.

Ми дякуємо усім, хто надає допомогу коням нашої країни у воєнний час, особливо коням із захворюваннями, а Елеганту та родині Скляренко бажаємо міцного здоров’я та довголіття.