Наші триборці у Стшегомі
У Стшегомі (Польща) наприкінці червня відбувся міжнародний турнір з триборства. Останнім часом це місто перетворилось на дуже популярний у кінноспортивній спільноті центр проведення змагань, і це цілком логічно. Адже, якщо сучасні виїздкові манежи чи конкурні арени можна знайти в будь-якій країні, то умов для повноцінної організації польових випробувань у всьому світі значно менше. Щодо Стшегома, то його ландшафт дозволяє будувати кроси олімпійського рівня, і хоча Олімпійських Ігор наразі тут не відбувалося, це польське містечко вже неодноразово демонструвало готовність створювати найсприятливіші умови для вершників та коней на етапах Кубку Націй, чемпіонатах Європи та інших престижних турнірах з триборства.
В цьому році на базі кінноспортивного центру відбувалися змагання у низці категорій, зокрема CCI4*-L, CCIO4*-NC-S, CCI3*-L, CCI3*-S, CCI2*-L, CCI2*-S, CCI1*-Intro, CCIY3*-S, CCIJ2*-S, CCIP2-S.
На етапі Кубку Націй з триборства впевнено перемогла команда Нідерландів, яка заробила у підсумку 133.80 штрафних очок. Друге місце посіла збірна США з результатом 142.80 ш.о., бронзу здобули вершники Бельгії з 166.10 ш.о. Українці у цій категорії, звичайно ж, не змагалися.
Україну на турнірі в деяких категоріях представляли Микола Томочко, Сергій Черних, Олег Перелигін та Єлизавета Нечитайло.
Головним крос-дизайнером змагань був Марцін Конарські. «Він є власником бази у Стшегомі – розповів нам при зустрічі Андрій Пономарьов. «Понад двадцять років тому він почав її будівництво, спочатку й вода у діжках, й коні, м’яко кажучи, не зовсім, але з кожним роком все це будувалось вже на основі європейських стандартів. До речі, Конарський буде технічним делегатом на Олімпійських Іграх 2024 року у Парижі, а техделегат у триборстві це навіть вище, ніж Президент Гранд Журі».
Від себе додаємо ще трошки деталей: цей відомий фахівець розробляє схеми польових випробувань протягом 20 років і добре знається у своїй справі — збудовані під його керівництвом траси завжди різноманітні, складні, і вимагають від учасників не лише правильної техніки стрибків, але й сміливості на підступах до перешкод та вміння швидко приймати рішення на маршруті кросу. Цей турнір не був виключенням, тому польові випробування для деяких спортивних пар стали завершенням змагань. На жаль, саме така невдача спіткала український дует Yelyzaveta Nechytailo–Sanhara (nr/nr), який стартував у категорії CCI1*- L. Їх не дуже досконала манежна їзда все ж таки дозволяла рухатись далі, але крос-кантрі поставив вирішальну крапку у цьому виступі. Що можу сказати, зауважив тренер Лізи Андрій Пономарьов: «Краще ніж в тому році, але гірше ніж бажалось. За дві перешкоди до фінішу прийшлось залишити бойове поле. Тепер поїде на одну зірочку, хоч начебто вже й на дві готова».
Набагато краще виступили українські триборці у категорії CCI3*-S.
Sergii Chernykh та Issac PKZ (Toulon/Beau Revevan Orti) завершили манежну їзду на доволі високій позиції, на кросі заробили штрафні лише за перевищення встановленої норми часу, й наостанок додали до суми ще 4 ш.о. на конкурному бойовому полі. За підсумками 3-х днів український дует посів 13-е місце серед 36 учасників. «На Іссаку – додав Андрій Пономарьов — все чудово пройшло – пара кваліфікувалась вже на 3 довгі зірки». Але під сідлом Сергія стартував ще один кінь — Aqva Viva (Poruchik Rzhevsky/Amanda). Вони у підсумку посіли 22-е місце. Їм вдалося чисто фінішувати у конкурному випробуванні, але штрафних у манежній їзді та на кросі було більше, ніж бажалось. «На Аква Віві ми все ж таки сподіваємось потрапити на чемпіонат Світу по молодим коням — розповів нам тренер Андрій Пономарьов — «На трасі кросу було встановлено декілька так званих «падаючих» перешкод – тут справа в чому, одна зруйнована перешкода на кваліфікацію не впливає, а якщо дві, то вже все. Тому, попри те, що й на манежі й на конкурі все було добре, а оце зайве руйнування не дало змоги отримати «зелену пташку».
Mykola Tomochko та Tedzhen (unknown sire/unknown dame) у манежі відпрацювали гірше ніж сподівались, та й на кросі вони заробили 20 ш.о. плюс 20.8 за перевищення норми часу, штрафних на конкурному маршруті було 4, результат — 20-е місце.
Микола Томочко до цієї офіційної інформації додав своє враження після турніру: «Конем я повністю задоволений, у більшості отриманих штрафних винен сам. На кросі це, скоріш за все, була моя суто тактична помилка – трошки інакше треба було заїзжати на зв’язку. На конкурі для Теджена це хороший результат. Що до манежного тесту – мені, наприклад, здалось після їзди що все ми виконали досить добре, але оцінки це не підтвердили, тому будемо аналізувати та готуватись на наступні змагання».
Непогано впорався із поставленим завданням український дует Oleh Perelyhin-Corvette Stingrey (nr/nr), який стартував у категорії CCI1*-Intro. Доволі чиста манежна їзда, лише 6 ш.о. за час на польових випробуваннях та 4 штрафних у конкурі — все це вивело черкаського триборця на 17-е місце серед 40 учасників.
Невдовзі після повернення в Україну, під час вже Етапу Кубку України з триборства у Жашковіз, ми мали можливість поспілкуватись з вершником та задати Олегу декілька запитань:
Дуже хочеться почути від тебе як було там, у порівнянні з тим що було тут, та що буде у перспективі?
По-перше, я не очікував, що Корвет покаже себе так гідно, тому що під час першого старту на Етапі Кубку України він був не зовсім впевнений.
А в чому це виражалось?
В тому, як він поводив себе під час манежної їзди, як біг на кросі, хоча дехто казав, що кінь мав вигляд начебто не перший раз вже йде по дистанції.
Тобто мова йде про саме психологію, а не про фізичний стан коня?
Так, я не був впевнений саме у його поведінці, а не у технічній підготовці, бо він і дві зірки зможе «потягнути». Зараз ми вже після цього старту готуємось вже точно на 2 зірки, а тоді я не знав як він перенесе дорогу, нове місце, тому й почали з «легенької» програми. Тим більше, що в нього ще немає досвіду міжнародних стартів.
Олег, під час спілкування з Андрієм Олександровичем я поставила йому питання чиє це було рішення твоє, чи його як тренера. Що ти можеш сказати з цього приводу?
Коли ми робили заявку на ці змагання, тоді виникло питання їхати одну чи дві зірки, то він перше слово надав мені – мовляв, що ти хочеш їхати? Я виклав свої аргументи, про які я зазначив вище, і він з цим погодився. Тобто, можна сказати що рішення було прийняте спільно.
А ти був впевнений, що під час старту все вийде добре?
Ні, бо я цього коня ще не настільки добре знаю, він в мене під сідлом трохи понад рік (придбав його у Сергія Черних, якого довго прийшлось вмовляти). На той час кінь мав вже деяку підготовку, тобто починав я не з нуля. Зараз йому сім років, ми вже мали декілька стартів, але не дуже вдалих – трохи форсували підготовку, зазвичай кожен бажає швидше отримати результат, але потім повернулись та почали спокійно готуватись до наступних змагань.
Тепер що до старту у Стшегомі. Ветінспекцію ви пройшли, не було ніяких запитань. Що стосується виконання тесту манежної їзди що можеш сказати?
Мені здається, що він зробив все по максимуму, результат був не поганий – залишились 22-ми. Хочу зауважити, що розрив з першим місцем був 7 штрафних очок – там дуже «плотні» результати. Звичайно по оцінках суддів попрацювали, зробили висновки, зараз відпрацьовуємо елементи.
Якщо по відсотках брати, то наскільки ця пара була готова — на 50,70%? – задали ми питання тренеру Андрію Пономарьову та отримали відповідь
«Однозначно на 100 відсотків».
Олеже, продовжили ми розмову з Олегом Перелигіним, може це буде дещо провокаційне питання але: наскільки, саме на твій погляд, відрізнявся підхід до оцінювання рівня підготовленості у виїздці триборних коней між нашими та міжнародними суддями, звичайно з огляду на твого коня?
В мене дома було 33, а там 34 з «копійками» штрафу, але мені сподобався підхід до оцінювання кожного елементу – якщо це 4, то наступна оцінка може бути 7 (до речі в мене навіть декілька вісімок було), а в нас, мені здається, якось більш усереднено ставлять або 6, або 6,5.
Крос – перше відчуття після огляду траси – будуть десь «заковирки»?
Так, був сумнів що до декількох зв’язок, бо на цій моїй однозірковій трасі стояли й ті перешкоди, які я стрибав у тому році по 2-х зірках, тому вже більш складна траса стала. Багато вузеньких перешкод, особливо на виході з систем. Було над чим поміркувати.
А більш конкретно – було лячно за якусь окрему перешкоду?
Так. На трасі був великий згірок й на спуску за два темпи стояла вузенька перешкода – там потрібен був дуже жорсткий контроль. В цілому першу половину дистанції я був максимально зосереджений й ні на секунду не міг навіть перевести подих, а надалі я вже відчув свого Корвета та зміг навіть додати темпу. Завдання ми виконали – він молодець.
На конкурі як склалось? Одне руйнування допустили. На твій погляд з якої причини це сталось?
Система стояла під самою стінкою огорожі поля й там розмістилось багато глядачів. Коли вийшов з повороту, кінь свою увагу переніс на людей. У систему ми зайшли, а ось далі просто не дотягнули, щоб чисто вистрибнути, тому мали руйнування.
Загальний твій висновок після старту?
Мені здається, що він мій план перевиконав й відпрацював на всі 100%. До речі, багато хто там мені говорив, що кінь не дуже відрізняється від європейських, навіть на кросі, тому будемо спокійно працювати далі.
Подальші плани?
Зараз на черговому Етапі Кубку України будемо їхати 2 зірочки, а далі ще старт у Польщі де планую також 2 зірки їхати. Якщо все добре, то Чемпіонат України будемо вже намагатись 3*, а під осінь вже й довгу програму. Завершальним стартом буде Кубок України – там побачимо як піде – 2 або 3*.
Нарешті підсумовуємо результат поїздки разом з Андрієм Олександровичем Пономарьовим
Андрію Олександровичу, на початку нашої статті ми дещо звернути увагу на самому місці проведення триборних змагань у Стшегомі, а яке у Вас загальне враження від організації змагань саме в цьому місці?
Якнайкращі, але можу додати, що в цьому році вони отримали, як кажуть у ресторанному бізнесі «зірку Мішліна» — «круче» не буває, тому це накладає на оргкомітет та власника ще більше відповідальності.
Тобто можна застосувати вислів, що саме тут тепер будуть траси олімпійського рівня?
Гадаю що так, тим більше що під час турніру на якому ми стартували, проходив Етап Кубку Націй, розігруються олімпійські ліцензії, тому звання найкращого європейського триборного саме КОМПЛЕКСУ, повністю виправдане, бо є й інші — Лемюлін, Берклі, де проводять змагання 1, 2 зірки, навіть до 5 зірок, а тут все в купі – дуже багато коней, вершників, змагань різного рівня – 9 або 10 різних програм – вони свою марку підтримують.
Андрію Олександровичу, нас дуже цікавить питання якої кваліфікації судді залучаються до таких турнірів?
Японія, Сполучені Штати, Австралія та багато інших, це все судді найвищої кваліфікації.
Ми тут прочули, що Ви також були на офіційній посаді у Стшегомі?
Так, було діло.
А чимось відрізняється стюардінг на таких турнірах?
Безумовно, з впевненістю говорю, що практично ніхто з наших вершників там би не пройшов ветконтроль.
Чому?
Починаючи зі спорядження коня. Я вдома декілька разів нашим спортсменам говорив що того не можна, того не можна використовувати. Також це стосується й форми одягу вершника. Наприклад, чоботи зі шнурівкою вже заборонені, але чомусь наші триборці це не чують. Дуже часто використовують в нас нестандартні трензелі – до речі й на змаганні Етапу Кубку України я також практично всім пояснював, що існують правила змагань в яких навіть з фотографіями приводяться приклади заборонених трензелів.
А у Стшегомі все було в порядку?
Ну там же я був, тому до старту ми в черговий раз все переглянули, але все одно у нас був сумнів з приводу однієї деталі, то ми заздалегідь підійшли до шеф-стюарда й отримали дозвіл. Наприклад мінімальний розмір трензеля у триборній манежній їзді складає 14 мм, а одного з наших вершників було 13,9мм.
У цьому випадку, з огляду на все сказане, тоді для наших стюардів, тренерів, спортсменів які Ваші поради?
Вивчати всі нові зміни до правил, тим більше що вже є проєкт доповнень, які з вересня будуть введені в дію й у виїздці, й у триборстві, й у конкурі.
На завершення нашої розмови з Андрієм Олександровичем Пономарьовим саме головне запитання – як тренер Ви задоволені? Хоча я розумію, що тренер практично ніколи не буває повністю задоволений?
Майже задоволений!