У перших числах грудня 2024 року мені довелось поспілкуватись з Наталією Голотою й поставити їй декілька питань, які я розподілила на 3 групи:
По-перше, що до шляху у кінний спорт як спортсменки.
Наталія, пропоную розпочати наше спілкування з запитання про те, в якому віці та де ти вперше сіла в сідло?
– Наразі мені 30 років, а розпочала займатись кінним спортом 19 років потому на кінно-спортивній базі олімпійського резерву «Динамо» у м. Києві, й вважаю себе її вихованкою. Більшість часу тренувалась, розвивалась саме там.
Першого тренера пам’ятаєш?
– Так. Це була тренер початкової групи Тетяна Іващенко, далі вже потрапила в спортивну групу Тетяни Зубарєвої та Анатолія Сумцова. До речі, Тетяна Зубарєва й досі залишається моїм тренером та другом.
Ці твої заняття розпочинались в навчальній групі, чи це були індивідуальні?
– Звичайно в школі заняття проводились з новачками у групі, тож мій шлях у спорт був класичним і я вважаю що це правильно, бо саме такий підхід забезпечив на виході той результат, який я наразі маю.
Тобто можна резюмувати, що основи й конкуру й виїздки тобі дала навчальна група. А як далі складались твої відносини з різними дисциплінами кінного спорту?
– У своїх перших змаганнях я дебютувала у виїздці в категорії «Діти», коли мені було 13 років. А стрибати на змаганнях вже почала в категорії «Юнаки» й це були маршрути висотою до 130см.
Змагання ці проводились на Динамо?
– Ні, не тільки. В той час багато турнірів проводилось у кінно-спортивних клубах Магнат, Бутенко Стейбл, Авангард, Роял Хорс Клаб (нині Еквідес Клаб), а пізніше це вже були клуби Жашкова, Харкова та Дніпра. Коли вже за віком мала переходити в категорію юніорів так сталось, що тренер «застукав» мене за спробами піафувати на новому виїздковому коні, якого мені передали тимчасово під сідло. Тоді я вирішила що за це «надають по одному місцю», натомість запропонували почати займатись виїздкою. Я погодилась й надалі на змаганнях в категорії юніори вже стартувала саме у цій олімпійській дисципліні кінного спорту. Згодом це стало основою в моєму спортивному житті.
В тебе у виїздці був один кінь на якому брала участь в офіційних змаганнях?
– Ні, мені пощастило вчитись, тренуватись та виступати на різних конях. Основними турнірними партнерами були Холохол, Еллар, Амір, Лотус, Карфаген, пізніше у категорії молоді коні – Гарант і Обрій.
Як складалась співпраця з ним?
– Були вдалі й не дуже виступи та в цілому турнірний досвід був позитивний та успішний. З Холохолом у 2012 році ми стали переможцями серед юніорів в командному заліку Кубка України з виїздки, а з Гарантом кожні змагання повертались з нагородами.
Якими були результати перших змагань, чи принесли вони задоволення від виступів, чи розчарування, бо, звісно, кожен спортсмен мріє бути переможцем.
– Як сьогодні пам’ятаю ті відчуття: натхнення, переживання та вдячність партнеру. Мої перші змагання були переможними, тоді аж плакала, бо навіть не думала, що зможу перемогти.
Найкращий результат яким ти досі хизуєшся?
– Всі виступи для мене були однаково важливі – одні приносили кубки з медалями, інші – неоціненний досвід.
Скільки років взагалі було віддано виїздці?
– Якщо враховувати весь досвід – то близько 16 років.
Якби можна було повернути час назад, чи стала займатись виїздкою?
– Звичайно, я люблю цю дисципліну.
Наразі продовжуєш виступати?
– Так, після перерви у верховій їзді та побудови кар’єри судді, у 2023 році повернулась на спортивну арену. Розпочала з конкуру на відкритих турнірах з Ізюминкою та Каратом, зараз продовжую виступи у конкурі та виїздці з власним конем – Орланом.
Наступний блок питань до Наталії Голоти стосувався її як судді з виїздки:
Відкрий, будь ласка, читачам нашого журналу секрет свого долучення до суддівської роботи?
– Ви знаєте, десь вже з 17 років я зрозуміла наскільки це важливо для спортсмена й почала «підглядати» що і як хто з суддів робить.
В чому саме полягло це «підглядання»?
– В свій час, коли отримувала протоколи тестів з оцінками, я почала підходити до суддів і запитувати чому саме така оцінка за такі-то помилки, питала поради щодо покращення роботи верхи. Це мені дуже допомагало в роботі з конем.
Перший досвід був одразу в якості судді?
– Ні, звичайно ні. Десь у 2015 році мені запропонували під час змагань з виїздки на Єквідес Клаб допомогти у якості помічника судді. Мені це було дуже цікаво, бо відкривалось виконання тесту вже з іншої сторони, зі сторони судді. Саме тоді я все побачила зовсім не так як спортсменка. Після цього було, мабуть, два роки успішної роботи в такій якості – спочатку я волонтерила, а згодом мене вже долучили до крупних комерційних турнірів.
Що відіграло рішучу роль у твоєму становленні як судді?
– Значну роль відіграло те, що на змагання ВФКС, які у свій час організовувала Юлія Пархоменко, запрошували міжнародних суддів 3-4-5-х зірок, а в мене був базовий англійський, тож видалась нагода попрацювати помічником саме міжнародних суддів. Мені досі здається, що тоді я там «дістала» їх всіх своїми розпитуваннями, але вони досить доброзичливо відповідали на всі мої питання з приводу оцінок, коментарів, бачення помилок, критеріїв визначення потенціалу, особливо молодих коней, та інш.
З ким з іноземних суддів тобі довелось в той час попрацювати?
– Eugenio Rovіda, Peter Holler, Tina Karkolainen, Eva Maria Vint-Warmsngton та інші.
Серед українських суддів хто мав вплив на формування твоїх поглядів на суддівство?
– Всі судді, їх бачення, були мені цікаві. Дуже уважно прислухалась до порад Лариси Великої, Марії Джумаджук, Юрія Ковшова, Ганни Масленнікової.
Мабуть, це й стало рішучим поштовхом для тебе на шляху опанування тонкощами суддівства у виїздці?
– Так, цей набутий досвід зараз допомагає мені в моїй вже суддівській роботі.
Пам’ятаєш свої перші турніри в якості судді?
– Звичайно, перші змагання з виїздки у цій якості в мене біли у 2020 році в Еквідес Клаб, Л-клас. Хвилювалась і відчувала велику відповідальність. Далі вже було дещо спокійніше.
Основні принципи в оцінці роботи вершника, які наразі ти вважаєш пріоритетними?
– Під час оцінювання виступи я зазвичай тримаю в голові образ пари, яка виконує той чи інший елемент на 10 й порівнюю його з тим, що бачу на арені. По можливості намагаюсь зазначити сильні сторони, а вже потім позначати та коментувати помилки. На мою думку, саме такий підхід стимулює спортсмена на подальшу роботу з конем.
Який останній турнір був для тебе у 2024 році як судді?
– Це фінал Кубка України. Я вважаю, що це один з наймасштабніших виїздкових турнірів у нас в країні, тож мала нагоду працювати у складі суддівської бригади саме як суддя.
Наталія, ти зараз суддя 1-ї категорії, які плани на майбутнє?
– Я дуже хочу стати міжнародним суддею та все ж-таки дійти аж до Level 4, щоб представити Україну на міжнародних змаганнях, й, можливо, на Олімпійських Іграх.
Третій блок питань до Наталії Голоти, відповіді на які допоможуть пізнати її вже з іншої сторони, сторони, яка особливо у 2024 році розкрилась для більшості українських спортсменів – організатор турнірів на Еквідес Клаб.
Як давно в якості директора турнірів ти працюєш на Еквидес?
– В цей клуб на цю посаду я прийшла у березні 2024 року.
Як саме відбулось запрошення?
– Прийшла інформація, що мені зателефонують з цікавою пропозицією. Так, це була саме пропозиція стати директором турнірів, а пізніше вже й заступником керівника кінно-спортивної частини клубу.
І з чого ти почала свою діяльність як директор турніру?
– Це організація турнірів – цим все сказано. Мені ця «посада» перейшла від Ксенії Мартинової в той час, коли там все було чудово організовано, а я вже продовжила розвивати цю діяльність далі.
Мене цікавлять більш детально твої перші кроки.
– Першим моїм турніром на цій посаді був турнір з виїздки – відкриті регіональні, які мали назву Індор Еквідес Кап – це змагання, на яких спортсмени можуть виконати норматив кандидата в майстри спорту. Крім того, ми організували й змагання для самих маленьких, які назвали «Бегіннер Єквідес Кап».
Тепер більш професійне запитання – коли працювала над складанням Регламентів цих змагань, звертаючись до попередніх, ти знаходила моменти, які тебе, як директора не влаштовували ?
– Ви ж самі знаєте, що кожен наступний Регламент змінюється, бо на кожному турнірі виникають якісь моменти, які потрібно врахувати у майбутньому – наприклад термін та адреса подачі заявок, категорії і допуски та інш. Тож практично у кожному такому документі є ті нюанси, які треба корегувати.
Це ж стосується також й Програми змагань?
– Так, безумовно.
Тепер декілька слів про команду з якою тобі доводиться працювати – вона зараз в такому ж складі який залишився, так би мовити, в спадок від Ксенії Мартинової, чи він змінився?
– Мені при формуванні Оргкомітету, по-перше, дуже важлива атмосфера, вона має бути доброзичливою. По-друге, професійність тих, з ким я маю працювати. Це основні напрямки підходу до складу команди, бо інакше результат роботи буде негативним.
Що до формування складу суддівської бригади – які твої підходи?
– Знов – атмосфера в якій їм доведеться працювати – вона має бути позитивна. Особисто для мене було завдання вирівняти емоційний фон турніру в цілому – ще раз наголошую – він має бути позитивним. Судді підказують та допомагають вершникам, а ті, своєю чергою привітно та шанобливо відносяться до суддів.
Наталія, можеш навести конкретні приклади деяких таких моментів?
– Це більше стосувалось взаємовідносин суддів та виїздкових спортсменів що до коментарів виступів. Вони не мають бути агресивними з будь-якої сторони, бо це не йде на користь обом. Та пояснення конкуристам чому заявки потрібно подавати вчасно і як це впливає на роботу оргкомітету.
Персональний склад суддівських бригад – він залишився в цьому році таким як був й у попередньому?
– Що стосується конкуру, то, в принципі, «костяк» залишився практично незмінним, проте впродовж сезону намагаємось долучати молодих фахівців, наприклад таких, як Олег Задирака, Олександр Завірюха. Мі відкриті до цього процесу. Що стосується виїздки, то тут на кожен турнір намагаюсь «міксувати» суддівську бригаду, бо вершники завжди бажають почути коментарі різних спеціалістів та побачити їх оцінки, щоб порівняти з попередніми результатами та визначити подальший напрямок руху у підготовці своїх коней.
Наталія, добігає кінця й календарний й спортивний рік. Можеш назвати кількість турнірів, на яких ти працювала в цьому році як директор?
– 17 турнірів, але я хочу наголосити на тому факті, що ми розпочали з загальної кількості учасників в день – 120 спортивних пар, а закінчуємо цифрою у майже 220 стартів. Тож я вважаю, що це класний результат нашої роботи й, сподіваюсь, що в цьому є й моя заслуга.
Тепер таке запитання: за цей рік до тебе, як до директора турніру, були звернення вершників з пропозиціями, можливо зауваженнями, що до поліпшення організації турнірів? І якщо так, то які саме?
– Насправді хочу сказати, що всі наші спортсмени й тренери дуже люб’язно, з повагою та теплом відносяться й до членів Оргкомітету, й до суддів, адже найголовніше – безпека спортсменів, але це й правильно побудовані маршрути, прибирання зайвих звуків (шуму) на арені, тобто всього, що може завадити вершнику сконцентруватись на виступі.
А ще які конкретні побажання були?
– Однозначно всі просять збільшити кількість конемісць, бо не всі бажаючи можуть розміститись у наявних боксах, адже приїздять спортсмени не тільки з Київської області, а й з інших регіонів, наприклад з Дніпра, Одеси, Львова, Рівного, Чернігова та інших областей.
А що до зауважень з приводу організаційних питань під час проведення турнірів.
– Насправді, за весь сезон я чула тільки компліменти.
Мені не доводилось в останні декілька років бувати на території цього клубу, тому більш детально, що це за турнір, на якому я зараз присутня?
– Відкритий регіональний «Indoor Show Jumping Equides Cup», який проходить у критому манежі.
В цьому спортивному сезоні це перший?
– Ні, це вже другий (перший був у листопаді), й ми сподіваємось взимку цей турнір продовжити, але це вже плани на 2025 рік.
Тоді одразу трохи детальніше про плани на 2025 рік
– Перш ніж вийти на ґрунт у 2025 році ми обов’язково проведемо фінал цього турніру «Indoor Show Jumping Equides Cup».
Наталія, ти можеш назвати декілька ваших постійних учасників турнірів у 2024 році?
– Звичайно, бо практично з усіма добре знайома. Стабільно стартує Анастасія Єршова, Сергій Єременко, завжди раді бачити Костянтина Золіна, зараз на території клубу базується член збірної команди України Костянтин Боярко, який має під сідлом коней різного рівня підготовки, тож я впевнена, що у наступному році ми побачимо його у маршрутах Гран Прі.
Тобто зараз ми відзначили тих спортсменів, які територіально тренуються на спортмайданчиках клубу, а що до приїзжих?
– Ми дуже раді приймати спортсменів всіх клубів. Майже жодного турніру не пропустили команді КСК Бутенко Стейбл на чолі з Юлею Третяк, команда Тищенко Хорс Клаб, Лакі Фемелі, КСК Болівар та GGI team, представниками яких є Олена Лубьяниченко, Дмитро Іващенко та Галина Гапонова, на останніх турнірах сезону були раді бачити КСК «Klimenko Stable» – Євгена Лапу, Євгена Індюшкіна, Ренату Чугунову, які склали конкуренцію іншим спортсменам саме у маршрутах найвищої складності.
Базовий комплект перешкод, наявність безпечних калабашок, банери – по цих питаннях для тебе як директора турнірів є якісь хвилювання, побажання?
– Ви знаєте, завжди потрібно рухатись вперед і передбачати ті складності, які можуть виникнути під час проведення змагань, бо коли ми перестаємо про це думати, можуть виникнути проблеми. В цілому наявна частина обладнання для проведення змагань саме на цей час мене влаштовує, однак задля її покращення та розробки нових ми залучаємо наших спонсорів – в першу чергу вдячні мережі магазинів кінної амуніції Ля Шері та мережі кав’ярень Why not, coffee?, вони подарували нам декілька фірмових красивих перешкод біля яких ми з Вами зараз знаходимося, вони стали дійсно прикрасою турнірів другої половини сезону 2024 року.
На наступний рік ми також плануємо залучити до таких проектів ще деяких спонсорів, з якими наразі йдуть перемовини, тож я впевнена, що це буде для всіх спортсменів, які приїздять до нас на змагання великим сюрпризом.
Питання що до залучення до проведення змагань курс-дизайнерів. Тільки Сергій Миколайович Жогов працює на ваших турнірах?
– Питання дуже цікаве. Це ще один напрямок моєї роботи, яким я пишаюсь. Мені допомагала ВФКС, також окрема вдячність Ірині Мусієнко, яка проявила активність з залучення міжнародних спеціалістів до проведення наших змагань. В цьому сезоні Сергію Миколайовичу допомагали Марк Дюборе, Теодор Шейтанов, Сабрі Мурат Батир. За весь сезон в нас працювало 3 міжнародних курс-дизайнерів, які розробляли маршрути саме для поля Еквідес Клаб, дуже дякуємо за таку підтримку FEI.
Завершальним в нашій бесіді стало не запитання, а побажання Наталії Голоті здійснити всі свої задуми вже під мирним небом України!
