ОЛІМПІЙСЬКІ ІГРИ В ТОКІО: КОНКУР (ВИПУСК ЖУРНАЛУ №53)

Photo FEI / Arnd Bronkhorst
Photo Copyright © FEI/Christophe Taniére

На перший кваліфікаційний маршрут вийшли 73 спортивні пари. «Цікава ситуація склалась у першому конкурі на Олімпійських Іграх у Токіо – поділилась своїми враженнями суддя міжнародної категорії з конкуру Ірина Шульга – «На останніх хвилинах один вершник вирішив долю декількох претендентів на участь в особистому фіналі. Як відомо, до змагань другого дня допускались 30 кращих вершників за результатом особистої кваліфікації. На старті Деніел Мітч з Нової Зеландії. Він завершує дистанцію без штрафних очок на перешкодах та за перевищення норми часу отримує 2 ш.о. І це означає крах надій для 11 вершників, тих хто сподівався поборотись за Олімпійське золото в особистому фіналі. До виступу новозеландського спортсмена вони посідали однакове тридцяте місце і усі мали по 4 штрафних. Якби Деніел Мітч отримав 1 штрафне за перевищення норми часу а не 2, то став би 29 -м, і тоді у фінальну боротьбу за місця на п’єдесталі в особистій першості могли потрапити такі відомі постаті як олімпійський чемпіон Лондона 2012 швейцарець Стів Герда, австралійка Едвіна Топс-Александер та представники Бразилії, Іспанії, Чехі, Чілі, Нідерландів, Німеччини, Америки. В особисту боротьбу могли бути допущені більше ніж 40 вершників. Але не так сталося, як гадалося. Ось тка ціна одного штрафного очка».

Разом з кращими вершниками світу у токійській Олімпіаді взяв участь молодий український атлет Olexandr Prodan. Під його сідлом стрибав кінь Casanova F Z (Clinton/Dream of Fernantes), люб’язно наданий Олександрові для виступу у престижному турнірі Єгором Щибриком. Всі українські поціновувачі конкуру стежили за кваліфікаційними змаганнями з величезним хвилюванням. «Саша! Держим кулаки и болеем за тебя» — написав у ФБ Президент ВФКС Андрій Мілованов, і таких побажань була купа.

Ми запропонували Олександру в декількох словах розповісти про свій шлях в кінному спорті і ось що він написав: «Детство прошло с Максименко Верой, Коноваловым Виктором и Галием Сергеем. Я вырос с ними, повзрослел и понял, что все возможно. Далее продолжил в Equides Club, где тренировался с Gregory Roben. Он дал мне высшую школу и показал будущее в спорте. Затем я решил двигаться дальше и переехал в Нидерланды. Я захотел большего и двигаться в большой спорт. Тут мои тренера Jan Hoste и Gregory Wathelet».

«С переездом в Нидерланды жизнь стала самостоятельной, взрослой, ответственной. Нужно принимать решения, развиваться и показывать себя с лучшей стороны. Я попал в среду лучших в мире, и с каждым днём я стараюсь быть ближе к ним. И моя команда помогла поверить в себя, посмотреть на себя с другой стороны и развить в себе трудолюбивого, сильного человека».

Звичайно, заздалегідь Олександр не міг навіть уявити що йому випаде можливість взяти участь в найближчих Олімпійських Іграх, а коли подзвонили з Всеукраїнської федерації і спитали чи не хоче спробувати – погодився – так він сказав у своєму інтерв’ю телепрограмі «Утро дома». Дійсно, в нього з’явилась така перспектива, але для цього потрібно було взяти участь у низці турнірів щоб отримати ліцензію і він це зробив під час змагань в бельгійському Лірі та у Литві — виконав необхідний кваліфікаційний мінімум (0 штр. очок на маршруті) і здобув ліцензію на ОІ в Токіо.

«В первую очередь, как и любой спортсмен, я всегда мечтал попасть на Олимпиаду, но никогда не думал, что это случится так быстро. Ежедневная работа — залог успеха. Нужно работать так, как будто завтра может не наступить, а сегодня нужно стать лучше, чем вчера. Времени действительно было мало на подготовку. Первый раз я сел на Casanova в феврале, и первый наш турнир был в мае (всего вместе мы отпрыгали три турнира). Я старался много времени проводить с ним на земле (не верхом) чтобы стать с ним другом, а затем уже боевым партнером. Я старался как можно лучше понять его, его привычки, любимые и не любимые части работы. За такой короткий промежуток времени я даже не думал в нем что-то менять, а просто подстраивался под него и давал понять, что мы одно целое. Я хотел ему показать, что мы можем стать хорошими друзьями».

Щодо першого кваліфікаційного маршруту, то, звичайно ж, він був побудований для вершників та коней екстра-класу: висота перешкод досягала 165 см, і, незважаючи на відсутність вболівальників на трибунах, відволікаючих елементів на бойовому полі вистачало з надлишком. Сенсацій від 23-річного спортсмена навряд чи хто очікував, проте на маршруті як сам Олександр, так і його чудовий напарник відпрацювали гідно. «Во время просмотра маршрута я почувствовал, что все возможно. Меня не пугала высота и сложность маршрута. Я знал, что Casanova готов, и ему не страшна ни высота, ни все эти страшные барьеры. Casanova придавал мне уверенности. Маршрут действительно был технически сложным, нужно было подстроить этот маршрут под коня, чтобы ему было легко и удобно и у нас получилось» — написав нам Олександр вже за декілька днів після фінішу і додав: «После просмотра маршрута у меня оставался час до того, чтобы садиться (в седло- ред.). Я пошёл к Casanova, поговорил с ним, посмотрел наши видео, настроился и сел… . Я первый раз в жизни прыгал маршрут с высотой до 165 см. Технически маршрут стоял достаточно сложным, не было времени «передохнуть», все решения нужно было принимать четко и быстро. Маршрут — это произведение искусства, каждый барьер уникальный. Я заранее знал, кто будет курс дизайнером. Заранее смотрел все его маршруты, читал статьи и интервью с ним. Каждый курс дизайнер имеет свою технику и фишку. Уникальность курс-дизайнера олимпиады — это ритмичность как в музыке. На удивление это был самый спокойный мой турнир. Может быть внутри у меня был вулкан, но я не давал ему взорваться. Сложно описать это чувство, не передать словами, что 73 лучшие пары в мире с тобой на арене и понимаешь, что все возможно, они тебя принимают, поддерживают. Это ценно быть с ними на одной арене, потому что я мог наблюдать за их работой, подготовкой и настроем на борьбу. Учитывая, что к Олимпиаде идут годами, а у меня были месяцы, я доволен своим результатом, мы сделали все возможное. Всегда можно лучше, но всему своё время… . Мы отпрыгали, я выдохнул и был самым счастливым. Мы сделали даже больше чем ожидали. Мне хотелось расцеловать Casanova».

Результат відбіркового маршруту — 13 штрафних очок — відповідав 57-му місцю, яке, на жаль, не надавало право взяти участь у особистому фіналі, але розвіяло сумніви в тому, що українські вершники не здатні змагатися з зірками конкуру на найвищому рівні. Щиро дякуємо Олександру, а також Казанові та його власнику за отримані чудові емоції і зичимо талановитим хлопцям подальших перемог! «Сегодня он заработал титул участника ОИ и сохранил за Украиной статус Олимпийской конкурной державы! – написав у ФБ Генеральний секретар ВФКС Михайло Пархомчук. — Александр мужественно принял вызов, достойно выступил и показал всем Украинским всадникам что это возможно!!!».

Олександр Продан: «Огромное спасибо хочу сказать всем, кто прошёл этот путь со мной. Спасибо моей команде, что поверили в меня и поддержали, и огромная благодарность федерации, что дали такую возможность».

Щодо особистого фіналу, то до нього потрапили лише 30 пар, які отримали у кваліфікаційному маршруті найменшу кількість штрафних очок. Зауважимо, що до цього списку не увійшло чимало титулованих конкурістів, які мали певні сподівання на медалі — зокрема австралійка Edwina Tops-Alexander, американці Laura Craut та Kent Farrington, італієць Emanuele Gaudiano, французька спортсменка Penelope Leprevost та навіть золотий призер Лондонської олімпіади швейцарець Steve Guerdat. Лише шість конкурних дуетів впоралися з основним раундом на відмінно, тобто без помилок і перевищення норми часу. Після основного маршруту для визначення переможців проводиться перестрибування, в якому стартували три вершника з Швеції та по одному з Нідерландів, Великої Британії та Японії. За результатами цього вирішального раунду золото в особистому фіналі виборов британський атлет Ben Maher, який виступав на коні Explosion W (Chacco-Blue/Untouchable). Нуль штрафних та фантастичний показник часу 37.85 полишив решту учасників надій на вищу олімпійську нагороду.

Срібним призером став представник Швеції Peder Fredricsen. В парі з H&MAll In (Kashmir van Schuttershof/Fortune) він повторив свій прекрасний виступ на Олімпіаді в Ріо, де також посів друге місце, програвши у швидкості конкуренту-французу. Результат шведа склав 0/0/38.02. Бронзову нагороду було вручено атлету з Нідерландів — Maikel van der Vleuten, під сідлом якого стрибав Beauville Z), він фінішував з показниками 0/0/38.90.

На змаганнях найвищого рівня таке трапляється не часто, але три дуети, які лишилися без медалей, також подолали останній маршрут без штрафних. За показниками часу четверте місце посіла пара з Швеції Henrik von Eckermann–King Edward (Edward 28/Koningin de Lauzelle) з результатом 39.71сек, на п’ятій позиції за 40.76 сек. фінішувала також шведська спортсменка Malin Baryard-Johnsson в дуеті з H&M Indiana (Kashmir van Schuttershof/Halifax), Останнє місце у перестибуванні посів японський конкурист Daisuke Fukushima, в якого під сідлом був Chanyon (Chacco-Blue/Lisanna) – вони подолали маршрут за 43.76 секунди.

У командному заліку Олімпійськими чемпіонами з кращим результатом — 8/235.65 стала збірна Швеції. Командне срібло виборола збірна США з результатом 8/237.20. Бронзових нагород удостоїлася трійка вершників з Бельгії — їх загальний показник дорівнював 12 ш.о. та 242.02 сек. На 4-й позиції завершила змагання команда Нідерландів (17/243.35) та замкнула топ-п’ятірку конкурних команд збірна Швейцарії (28/238.18).