Правець

Олександр Слюсар — менеджер компанії ТОВ «Біовета»-Україна»

Правець (лат. tetanus) — гостра інфекційна хвороба з групи сапронозів, яку спричинює анаеробна бактерія Clostridium tetani. Характеризується ураженням нервової системи та проявляється періодичними генералізованими клонічними судомами на тлі постійного тонічного напруження скелетних м’язів. Правець може виникнути після будь-яких травм із пошкодженням шкіри та слизових оболонок, забруднених спорами збудника. На правець смертельно хворіє людина.

Історія:

Всесвітньо визнано, що першим збудника виявив А. Ніколайєр у 1884 році, виділивши стрихніноподібний токсин від певних бактерій ґрунту. Але закінчив мікробіологічні дослідження цієї бактерії та класифікував її до клостридій у 1886 році К. Флюгге, прізвище якого й указується як першовідкривача збудника правця у світових номенклатурних переліках клостридій.

Чисту культуру збудника хвороби було виділено в 1889 р. Кітазато. Існування правцевого токсину виявив у 1890 р. К. Фабер, а властивості токсину детально були вивчені Вайяром та Венсаном. У 1890 р. Берінг і Кітазато розробили методику виготовлення анатоксичної сироватки для пасивної профілактики правця. Рамон (1927) вперше виготовив формалізований анатоксин, який упродовж десятирічь успішно використовується для активної імунізації людей і тварин Правець у вигляді спорадичних випадків реєструється в усьому світі, а у тропічних країнах має характер ензоотій. Економічні збитки від правця незначні у зв’язку з відсутністю контагіозності та спорадичним проявом захворювання.

Етіологія :

Збудник правця Clostridium tetani — велика тонка грампозитивна паличка, рухлива завдяки перитрихіально розміщеним джгутикам. Належить до облігатних (обов’язкових) анаеробів, кисень для них є дуже токсичним. Має груповий соматичний О-антиген і типоспецифічний джгутиковий Н-антиген, за яким розрізняють 10 серотипів збудника. У довкіллі під впливом кисню і температурі не нижче +4 °C швидко утворює спори, які є дуже стійкими до впливу фізичних і хімічних факторів, витримують нагрівання до 90 °C протягом 2-х годин, під час кип’ятіння гинуть лише через 1-3 години, в сухому стані витримують нагрівання до 150 °C, автоклавування знешкоджує спори при температурі 120°C протягом 30 хвилин, у солоній морській воді живуть до 6 місяців. У випорожненнях тварин, ґрунті, на різних предметах зберігаються понад 10 років. Звичайні дезінфектанти їх знешкоджують лише за 10-12 годин. Спори іноді є в травному каналі людей, багатьох свійських тварин. Збудника правця часто виявляли на одязі, білизні, у волоссі та каріозних зубах. У довкілля збудник потрапляє з випорожненнями. За температури не менше 37°C, достатній вологості та за відсутності кисню спори проростають у вегетативні форми. Загибель захворілої тварини призводить у природних умовах до сильного гниття і чималого рівня розмноження вегетативних форм, після чого вони перетворюються на спори й тривало чекають свого часу в ґрунті.

Важливою особливістю вегетативних форм правцевої палички є здатність виробляти екзотоксин. Правцевий екзотоксин нестійкий, швидко інактивується при нагріванні, під впливом сонячних променів, лужного середовища. Він є однією із найсильніших бактеріальних отрут, яка по силі дії поступається лише ботулотоксину. Смертельною дозою для людини вважається 150 нанограмів.

Джерело інфекції:

Хвороба належить до сапронозів. Збудник правця належить до категорії повсюдних мікроорганізмів. Він широко поширений у природі. Особливим середовищем для нього є ґрунти, у яких проходять процеси гниття. Інфікування тварин відбувається при поїданні трави, забрудненої ґрунтом, у якому знаходяться спори правцевої палички. Вона є частим нешкідливим мешканцем кишківника багатьох домашніх тварин. У кишківнику тварин, а іноді й людини, зі спор утворюються вегетативні форми. Вони можуть навіть виділяти токсин, який не проникає в кров і тому не проявляє патогенних властивостей. При потраплянні з фекаліями в ґрунт вегетативні форми знову перетворюються на спори.

Механізм зараження

Механізмом зараження є контактний, шлях — рановий. Найчастіше хвороба розвивається у разі потрапляння спор або вегетативних форм у забруднену землею рану. Захворювання може виникати й при травмах, що супроводжуються ушкодженням шкіри, без контакту з ґрунтом (уколи колючками, подряпини, укуси диких та домашніх тварин)тому, що спори потрапляють на дерева, кущі, одяг, часто є в пащі тварин. Зараження також можливе при операційних втручаннях, кастраціях, розчістці копит, рани від невірно підібраної збруї. Від хворої тварини до здорової правець не передається. Спори іноді можуть потрапляти в рани, не перетворюватися на вегетативні форми через несприятливі для спор причини, тривалий час зберігатися в рубцевих тканинах і активізуватися за певних сприятливих умов (травма, операція в цій зоні, нагноєння) — криптогенний правець.

Інкубаційний період — становить 1-3 тижні. Ознаки хвороби – утруднення прийому та пережовування корму через судоми жувальних м’язів, напружена хода тварини, нерухомість вушних раковин, випадання третього століття. Надалі з’являються судомні скорочення м’язів всього тіла, м’язи шиї, спини, крупа стають твердими. Ніздрі у коней лійкоподібно розширені, дихання утруднене, пульс частий, відзначається синюшність слизових оболонок, виділення калу та сечі утруднено. Дотики, різкі звуки та інші подразники у хворих тварин викликають посилення судом, під час яких відзначається рясне потовиділення. Кінь стоїть, широко розставивши ноги, витягнувши шию, підвівши й відвівши убік хвіст (s-подібне вигинання кореня хвоста).

Патогенез: Спори правця, потрапивши у пошкоджені тканини, за наявності умов анаеробіозу розмножуються в місці проникнення та виділяють токсини (в основному тетаноспазмін). Токсин з кровотоком або нервовими стовбурами проникає в спинний і довгастий мозок, адсорбується на закінченнях рухових нейронів. Під впливом токсину в нервових синапсах вивільняється ацетилхолін, який подразнює нервові клітини. Перезбудження останніх зумовлює підвищену рефлекторну збудливість, тривалі тетанічні (тонічні) судоми (ригідність).

Профілактика та засоби боротьби зі правцем включають попередження травматизму тварин, своєчасну невідкладну хірургічну допомогу пораненим тваринам. Жеребцям за місяць до кастрації проводять активну імунізацію. Для профілактики правця у коней в Україні використовують як комплексні (Біоеквін FT) так і моновалентні вакцини (Клотеїд-4) — тривалість імунітету від використання якого становить 4 роки.

Редакція журналу вдячна Олександру Слюсар за наданий матеріал.

До речі, під час проведення Чемпіонату України з триборства автор статті побував у Жашківському кінному заводі де зустрівся не тільки з адміністрацією, ветлікарями, а й зі спортсменами, тренерами й розповів про препарати, які виготовляє знайома всім кіннотникам компанія ТОВ «Біовета-Україна» саме для профілактики правця у коней  та для підтримування їх імунітету.