Пробіжників міжнародного рівня 2* в Україні стало більше!

Гордієнко Леся

Пʼяті змагання української команди в Італії — чемпіонат Endurance Puglia Experience та ще й одразу на двох дистанціях: Віталій Скоцик на коні Сафед Руспіна CEI2*122км та Катерина Гордієнко у парі з внуком легендарного Персика чистокровним арабом на імʼя Чемпіон Ларзак CEIYJ1*101 км.

Коней надав один з кращих італійських клубів Endurance Marche. На фото нижче зліва направо: Віталій Скоцик, рудий Сафед Руспіна (якого ми любовно називали Шахедом) та тренер Джорджіо Чінголані. До цього ми вже двічі стартували в Ареццо, де Віталій Скоцик успішно кваліфікувався на 120км, Леся Гордієнко їхала в Кастельоне дель Лаго на прекрасній французькій кобилі Djalimai d’Omarellu, а юні вершниці Катя Гордієнко і Марія Куркіна — зайняли призові місця в Анконі. Коні й спортсмени пана Джорджіо неодноразово представляли Італію на Чемпіонаті Світу. Зокрема, Кароліна Тавасоллі Аслі здобула третє місце у складі італійської команди на мундіалі в ОАЕ у 2023.

1. Чому знову Італія?

Бо якщо твоя мета (як вершника чи організатора змагань) чогось навчитись — тобі сюди! Це саме та країна, де пробіги розвинені на найвищому світовому рівні, на який нам потрібно рівнятись. Надзвичайно корисний багатогранний досвід: різні дистанції, різні траси, різні коні та стратегії їзди. Спільними є три речі — однаково теплий, родинний прийом, магічний, майже трансовий передстартовий вайб і глибокий до мурашок голос Ніко Белоні “Стартує команда з України!”

2. Endurance Puglia Experience

Так називалась ця заключна і наймасштабніша подія року в італійських пробігах: окрім фіналу Чемпіонату FISE* та найпрестижнішого кубка для італійських молодих коней, відбувся п’ятий завершальний етап регіонального Чемпіонату FISE Puglia. Так, нам справді є чого повчитись, якщо мова йде про популяризацію спорту. Безліч номінацій і категорій як національних, так і міжнародних, повна цифровізація й видовищність завдяки онлайн-застосунку пана Фабіо Зукколо www.enduranceonlione, де можна наживо відстежувати рух, прогрес та результати кожного учасника, памʼятні подарунки від спонсорів, крутющі професійні фото і детальне висвітлення кожної події у глянцевому журналі Sportendurance Evo. На фото можна оцінити масовість італійських пробігів!

3. Конференція і брифінг

Напередодні змагань, у п’ятницю 1 листопада в комплексі Meditur Village, де розмістились спортсмени й команди, відбулась науково-практична конференція «Спорт і здоров’я: виграшна комбінація». Мова йшла про витривалість людей та коней, продукти харчування, що сприяють результатам та спортивну етику. Конференцію відкрили Марія Конвертіні, президент Carovigno Horse Oasis, Франческо Вергіне, президент регіонального комітету FISE Puglia та Анджело Джіліберто, президент CONI Puglia. Ми прослухали лекції про інтеграцію дистанційних кінних пробігів у культурне та соціальне життя громад, важливість розвитку саме нашої дисципліни для екологічного балансу регіону і місцевих бізнесів, що орієнтуються здебільшого на туризм, відпочинок та виробництво продуктів харчування. Dr. Антоніо Ло Савіо, дієтолог і лікар зі спортивної медицини та велнесу, заглибився у тему оптимального харчування для спортсменів на витривалість (марафонців, велосипедистів і пробіжників), а член Італійської асоціації спортивних юристів Розальба Ді Майо розповіла про гендерний аспект, адже кінний спорт є одним з небагатьох видів, де чоловіки й жінки змагаються у спільних категоріях.

Після конференції кожного спортсмена викликали до сцени та вручали номерок під оплески залу, адже це був фінал сезону і потрапили на нього лише ті, хто пройшов відбір на попередніх змаганнях. Собі, як організатору, записую «хозяюшкє на замєтку»: така увага до спортсменів має бути й на наших стартах!

Ми також долучились до міжнародного науково-культурного движу: з гордістю презентували італійським друзям нашу українську книгу “Мій перший пробіг”. З задоволенням ми подарували її головному редактору найвідомішого у світі журналу про дистанційні кінні пробіги пану Лука Джананеллі.

4. Передстартова рутина

Перша ветеринарна інспекція (pre-ride) — той момент, з якої, власне починаються змагання. Якщо кінь її проходить, він отримує маркером номерок на попі та GPS датчик. Паспорт залишається у ветеринарної комісії до кінця змагань. Буває, що коня не допускають до старту, якщо стан його здоровʼя не відповідає нормі.  Сподобалось цікаве дизайнерське рішення — відбити ветеринарні доріжки тюками сіна. Старт-фініш в такому ж рустикальному стилі — величезні рулони сіна.

Після пре-райду вершники йдуть зважуватись з сідлами та без. Мінімальна вага на міжнародних змаганнях для джуніорів становить 60кг з сідлом і вальтрапом. Для дорослих — 70кг. Більше можна, менше — ні. Якщо вершник аж занадто легенький, він має причепити довіски до сідла, або взяти у кишеню зайвий павербанк. Іноді судді перевіряють вагу між фазами і якщо спортсмен якимось чином її втратив нижче допустимого ліміту — це дисквал. Цю штуку з вагою ввели з двох причин: по-перше, fair play. Щоб легкі вершники не мали істотної переваги. А по-друге, особливо це стосувалось юніорів, аби ті не виснажувли себе дієтами заради змагань. Бо їхати 100+км можуть лише сильні й здорові, з розвиненими мʼязами та запасом енергії.

5. Маршрут

Траса змагань у Каровіньо — окремий витвір мистецтва! Маршрути прокладено природоохоронною територією заповідника Торре-Гуачето, яким з грудня 2000 року керує Консорціум муніципалітетів Бріндізі та Каровіньо разом з Італійською асоціацією WWF for Nature Onlus.

Ти стартуєш берегом Адріатичного моря, під мостом переходиш автостраду, на багато кілометрів розчиняєшся у полях капусти й полуниці, мрійливо зітхаєш про ковток вина у виноградниках, трусиш риською асфальтом типовими для півдня Італії містечками, знову повертаєшся до моречка і довго-довго їдеш порожнім осіннім піщаним пляжем національного заповідника Торре-Гуачето.

Фінішуєш на фоні моря і чекаєш наступної фази аби знову повернутись у ту казкову подорож, де на ходу можна зривати розмарин та підживлюватися стиглими оливками прямо з дерев. До речі, оливки тут не їдять, на відміну від північніших регіонів, в Апулії

з них чавлять олію! Водії автівок, місцеві фермери та туристи-велосипедисти радісно пропускають пробіжників і дуже пишаються тим, що у них проводяться івенти міжнародного рівня. До речі, траса проходить не лише національним заповідником, але й приватними фермерськими угіддями, на що організатори брали спеціальні дозволи від власників.

6. Стратегія і тактика

Якщо перед стартом запитати досвідченого спортсмена, яку дистанцію він/вона їде, відповідь може збити з пантелику: “Що більше — то краще!” Адже зняти можуть будь-кого після будь-якої фази, якщо кінь покаже незадовільні параметри на ветеринарній доріжці. На кожному змаганні з пробігів учасники діляться на дві категорії: ті, хто бореться за призове місце і ті, кому лише кваліфікацію. Логічно, що це дві дуже різні стратегії й тактики. Перші жмуть на швидкостях. Це, звісно, потребує фантастичного відчуття свого коня, розуміння його межі аеробного обміну та лактатного порогу, впевненості у його опорно-руховому апараті. Коні, що біжать (і добігають) міжнародні змагання з середньою швидкістю вище 18кмг — це особлива селекція, ультра-професійне вирощування на гектарах випасів з усіма добавками-преміксами, грамотний тренінг, виконані кваліфікації на вищих дистанціях. Отже, аби їхати на перемогу на дурній швидкості, ти маєш сам цього коня тренувати. І це все одно величезний ризик бути знятим веткомісією.

Якщо ж тобі важливо просто кваліфікуватись, то забудь про швидкості й веселі тривалі галопи. Прочитай у Положенні про змагання яка мінімальна швидкість на твоїй дистанції та чеши риською. Так менша ймовірність, що кінь закульгає. А головне — слухайся тренера, виконуй всі вказівки й буде тобі щастя! Хоча, з особистого досвіду можемо сказати, що потихеньку в мінімалочку можна й на призове місце дотрусити, бо гонщиків знімають щедро!

Народна мудрість «Тихше їдеш — далі будеш» —  саме про наш спорт.

7. Результати та плани

Це був незабутній старт! Віталій Скоцик провів на дистанції 11,5 годин, а останні кілометри їхав і фінішував вже у суцільній темряві. Зістрибнувши з коня, він дав коротке інтервʼю: “Цей спорт точно не для всіх! Хочеш випробувати на що ти реально здатен, приходь у пробіги!” Так, тут не лише про фізичну витривалість, але й про моральну стійкість. Наразі є плани рухатись далі у кваліфікаціях у парі з Сафедом Руспіна. Катерина Гордієнко, успішно фінішувавши вже другу дистанцію CEIYJ1*101km, тепер має кваліфікацію й допуск на CEI2*120. Отже, Чемпіонат Світу для нашої команди став ще ближчим! Працюємо!

8. Ми можемо це зробити!

Ми не припиняємо ставити питання: що такого є в Італії, чого нема у нас, аби розвинути пробіги до їхнього рівня?

Траси? У нас ніяк не гірші!

Коні? Їх мало, бо пропозиція диктується попитом. Але вони є.

Фінанси? Так, це проблема, особливо сьогодні. проте, пробіжний кінь, його утримання і тренінг коштує рівно на один нулик менше, ніж виїздковий чи конкурний. Це дуже демократична дисципліна.

Спортсмени? Знаю багато талановитих!

Думаю, проблема все ж у МАРКЕТИНГУ! Останні років десять він був не просто нульовим, а відʼємним. Тому починати потрібно саме з маркетингу пробігів в Україні, бо всі потенційні кіннотники мріють займатись саме пробігами, але ще далеко не всі про це знають!

Щиро дякуємо головному редактору журналу Sportendurance Evo пану Лука Джананелі та фотографу Оресте Теста за прекрасні фото змагань! *Федерація Кінного Спорту Італії.