Кінний спорт – це не лише виступи та нагороди. Це щоденний вибір і відповідальність. Відповідальність перед кіньми, спортсменами, командою і перед собою. Для мене цей шлях поєднує одразу кілька ролей: керівник Федерації кінного спорту Рівненської області, тренер і діючий спортсмен. Кожна з них – складна, але всі разом вони формують єдине ціле.
Підготовка до сезону 2025 року з триборства була, без перебільшення, однією з найскладніших у моїй спортивній кар’єрі. Поєднувати адміністративну роботу у федерації, тренувальний процес спортсменів і власну підготовку – це постійний дефіцит часу, фізичне навантаження та велика відповідальність. Але саме в таких умовах формується справжній шлях до результату.
Як керівник федерації я щодня працюю над розвитком кінного спорту в регіоні: організація змагань, підтримка тренерів і спортсменів, взаємодія з батьками, пошук можливостей для росту молодих талантів. Це системна, часто непомітна робота, але без неї неможливі жодні перемоги. Я добре розумію потреби спортсменів, бо сам залишаюсь у строю – на манежі, на маршрутах, на кросі.
Як тренер я бачу шлях кожного спортсмена зсередини: страхи, сумніви, втому, зриви й маленькі перемоги. Цей досвід дуже допомагає і в моїй особистій підготовці. Я знаю, що не буває ідеальних умов. Буває дисципліна, послідовність і віра в результат.
Підготовка до Чемпіонату України з триборства 2025 року вимагала максимальної концентрації. Робота з конем була щоденною і дуже вимогливою – фізична форма, технічна точність, психологічна стабільність. Триборство не про один вдалий старт – це про витривалість, партнерство і довіру між вершником і конем. Були складні моменти, коли доводилось переглядати тренувальні плани, відмовлятись від зайвого, терпіти втому і йти далі.
На Чемпіонаті України 2025 року кожен день був випробуванням. Я виходив на старт з чітким розумінням: за мною стоїть не лише особиста підготовка, а й уся робота, яку ми проводимо в регіоні, приклад для молодших спортсменів, довіра команди. Ця перемога стала результатом не одного дня — це підсумок багаторічної праці, правильних рішень і вміння не зупинятись.
Звання Чемпіона України з триборства 2025року для мене – не фінальна точка. Це підтвердження того, що поєднання ролей керівника федерації, тренера та спортсмена можливе, якщо є мета, дисципліна і любов до своєї справи.
Я вірю, що розвиток кінного спорту починається з особистого прикладу. Саме тому я залишаюсь у спорті, працюю, змагаюсь і продовжую рухатись вперед — разом зі своєю командою, своїми спортсменами та своїми кіньми.
P.S. Від редакції журналу: Напередодні новорічних свят, під час щорічної звітної Конференції ВФКС Денису Косику була вручена Подяка Міністерства молоді та спорту за вагомий особистий внесок у розвиток та популяризацію кінного спорту в Україні, професіоналізм, відданість справі.
