Срібло юної української пробіжниці на міжнародних змаганнях
У День Незалежності України наш гімн прозвучав у місті Рут’я! в Естонії. Українська пробіжниця Катерина Гордієнко гідно представила країну на міжнародних змаганнях на дистанції CEIYJ1*100 км.
До Естонії поїхала команда з України у складі: Леся Гордієнко (тренер), Катерина Гордієнко (вершник) і Мар’яна Марчук (помічник). Коня надала тренерка і заводчиця з Естонії Маріі Хелен Єк.
Редакція журналу «по гарячих слідах» попросила тренера й за сумісництвом маму Катерини Лесю Гордієнко поділитись своїми враженнями, тим паче, що ми завжди з захопленням читаємо у ФБ її цікаві дописи.
Rutja — хронологія моїх нервів: хвилювання та радість.
Дистанційні кінні пробіги – спорт на витривалість: фізичну, ментальну, моральну. Такий собі комплексний тест для коня й вершника, який проходять далеко не всі. Повільний кінь, який виважено дудлить воду на кожному кру-поінті, має суттєві шанси обійти значно сильнішого й жвавішого, який згорає на нервах. Спокійний усміхнений вершник їде розслаблено й у його партнера завжди буде нижчий пульс, ніж в адреналінового гонщика. Тактика їзди тут має таке ж значення, як у шаховій партії.
Але тепер я точно знаю: найважче у змаганнях не райдеру, і навіть не коневі. Найважче – тренеру! Бо поки перші двоє активно метаболізують свій кортизол на трасі, тренер нервує за всіх!
Четвер 22.08
Пізно вночі прилітаємо у Таллінн. Я хвилююсь чи дадуть мені авто в оренду, адже від його наявності залежить все. От прямо все і залежить, адже Рут’я — миле крихітне селище на півночі Естонії між лісом та берегом Фінської затоки. Найближчий готель вдалось забронювати за 12км від зони змагань, тож без машини там лише пішки. З самого Таллінна, бо з транспорту в тих заповідних місцях лише автобус тричі на тиждень.
П’ятниця 23.08
11:30 — Беремо машину, нам ще й безкоштовно підвищують категорію з крихітної Тойоти до новенького Фольца Артеон. Їдемо 120км до містечка Кунда, майже весь шлях – прекрасний автобан.
Виставляю свій усміхнений фейс у сторіс, а сама хвилююсь, що Катя не впорається з конем міжнародного класу, що він буде шаленим і скаженим, рознесе зі старту, зістрибне зі скелі в море, дитина десь впаде, не туди поїде, заблукає на маршруті, стомиться і зійде з дистанції, адже це – перша «міжнародка» п’ятнадцятирічної вершниці. Хвилююсь сильно, бо була б голова, а дурні думки в неї влізуть!
13:00 – Приїхали, заселяємось. Готель виявляється гостьовим будинком, де кімнати виходять на спільну кухню. Непоганий варіант для команди! З мінусів – поблизу жодної кафешки. Кунда з її хрущівками та незрозумілими просторими будівлями нагадує колишній радянський гарнізон і моє дитинство.
Чекаємо на коня, але у його власниці ламається машина. На фото з Ватсапу – відкритий капот і батман позаду старенького джипа. Я ще не знаю Маріі особисто, вся комунікація про оренду коня на ім’я Шер Амі була онлайн. Хвилююсь, що не встигнуть на передстартову ветеринарну інспекцію і вся наша поїздка виявиться марною.
17:00 — Приїжджаємо на стайню. Це невеликий клуб Арма Тал, який проводить міжнародні змагання з ДКП вже другий рік поспіль, збираючи рекордну кількість учасників. Зі слів спортсменів, організатори все роблять з душею і любов’ю, тому сюди хочеться повертатись. До того ж у цій частині Естонії дуже хороші траси – швидкісні, рівні й красиві. Маршрут йде лісом, а потім виходить до моря, де вершники кілька кілометрів поспіль скачуть біля самісінької води.
Нас зустрічають тепло, посміхаються, обіймають. На в’їзді саме кріплять український прапор. Це прекрасні емоції, а ще більша відповідальність.
Коня також привозять незабаром. З батмана виводять зовсім «не малого» гнідого мерина з безмежно добрими очима. Шер Амі не чистокровний, а помісь усього з усім (мама напіварабка, дід — Корнет Оболенський, бабуся грішила зі скаковими чкв). Поки інші коні стрибають, лякаються й істерять (тобто – поводяться як звичайні араби), Шер Амі розважливо тягне мене до узбіччя: травичка сама себе не зʼїсть. Я видихАю. Кінь виглядає безпечним. Викреслюємо «зістрибне в море».
18:00 — Катя повертається з невеличкого тренування. Шер Амі дійсно врівноважений і слухняний. ВидихАю по перших трьох пунктах, хвилююсь по решті (профукає розмітку, заблукає на маршруті, стомиться), бо карта виглядає дивно: треба їхати червоний/синій, а потім лише синій, а потім знову червоний. Брррр. 2 фази по 39км і остання 22км.
Точно заблукає!!!! Кінь крупний, амплітудний, в сідлі Setzi дитина ще не їздила… Точно стомиться і не зможе їхати третю фазу! Хвилююсь…
20:00 — Повертаємось у готель, знаходимо у 3-х хвилинах пішки непоганий супермаркет з непоганою кулінарією. Підозрюю, що це єдиний супермаркет на багато-багато кілометрів, так що влаштувались ми прекрасно. Вечеряємо. Ставлю будильник на 5 ранку. Не сплю. Хвилююсь аби не проспати.
Субота. 24.08:
6:00 — Ми на стайні. Всі метушаться. Арабські коні стрибають і гарячкують, Шер Амі пасеться, вибираючи найсмачніші травинки. До пунктів за якими я хвилююсь додається ще два: встане коли стомиться, не побіжить ветеринарний контроль і нас знімуть. У пробігах заборонені не лише хлисти, а будь-що у ролі хлиста. Тріснеш коня порожньою пластиковою пляшкою з під води – і дисквал! Пробіжних коней ніхто не змушує бігти – це все правильно підібраний тренінг і корм. Ну і порода має неабияке значення, тому тут здебільшого араби.
7.00 — Передстартовий ветконтроль. Шер Амі слухається хазяйки й біжить поруч як службовий собака. ВидихАю по даному пункту. Тепер хвилююсь, що Каті не вистачить ваги. Для young riders вона має бути мінімум 60кг з сідлом. Більше можна, менше -ні.
7:30 — Зважування. Катя з сідлом 63 кг — супер, видихАю!
7:45 — Брифінг. Фази: 39км, 39км, 22км. Стає ясно, що весь маршрут — це практично одне коло, яке потрібно намотати 5 разів. Всі 50 вершників їдуть по ньому. Можливо це нудно, але просто, ясно і дуже зручно. Якщо відстане від своєї групи, сядеш на хвіст будь-якій іншій. ВидихАю по пункту «заблукає».
8:00 – У пробігах кожен, хто фінішував – вже переможець. Нам не потрібна боротьба за кубки й медалі. Нам – просто доїхати й це вже буде максимально круто, як для першого разу! Тому шукаємо компаньйона по їзді, тобто вершника, який поїде тихенько й спокійно, на кваліфікацію. Це порада друга. І тут на нас очікує сюрприз: для естонських юніорів даний райд є відбірковим етапом до національної збірної на Чемпіонат Світу!!! Тобто всі вони поженуть на перемогу! Хвилююсь ще дужче! Бо пам’ятаю слова тренера з Італії, що young riders are crazy! Обезбашені й дуже ризикові.
8:45 — Старт! Зворотний відлік 10…5…3,2,1 і юні вершники втисли педалі у підлогу. У пробігах старт, особливо загальний – штука дуже яскрава, адже заряджені на довгу дистанцію коні часто грають і «дуркують». Тут просто треба всидіти. Хлопець з ОАЕ (номер 27) перелетів через голову коня, але миттєво сів у сідло і помчав наздоганяти. В пробігах падіння не є підставою для дискваліфікації, якщо ніхто не постраждав. Наша вершниця впевнено скерувала Шер Амі, а я вИдихнула по решті пунктів окрім «стомиться».
Далі ми літаємо джипом між кру-поінтами, поливаємо, напуваємо коня і вершницю, знову поливаємо. Це важливо аби у коня не трапилось перегріву чи зневоднення. За правилами, організатори змагань мають забезпечити пункти водопою не рідше, аніж кожні 10км. У Рут’ї завдяки грамотно побудованому маршруту, коні отримували воду кожні 5км.
10.00 — Перша група юніорів вже сильно випереджає дорослих вершників, що стартували на 15 хв раніше. Номер 27, який упав на старті, скаче разом з ними! Справжній боєць! Українська вершниця «сидить у спині» пари, яка їде спокійніше, щоправда, теж не сильно далеко від лідерів. Умнічка!
10:55 – Останній кру-поінт першої фази. Напарниця Каті десь затрималась. Кричу: «Їдь, не чекай!» (навіщо я це сказала???). І вона слухняно стартує за іншою групою. Хто ж знав, що то лідери 2*, які жмуть явно не на кваліфікацію???
11:02 – Маріі витискає з джипа все, на що той здатен, бо Катя вже фінішувала і її ніхто не зустрів!!! Ми не встигли! Прибігаємо, розсідлуємо, кінь відновлений! Швидкість фази 17+кмг.
Другу фазу пройдено зі швидкістю майже 16кмг і Катя стартує на третю, яка лише 22км. Хвилююсь, що їзда занадто жвава для такого крупного не арабського коня. Прошу збавити темп, адже нам — лише кваліфікація… Марії, навпаки, впевнена у силі Шер Амі, адже цей кінь має перемоги й призові місця на 100км у Падізе.
15.30 – Третя фаза. До завершення дистанції залишилось кілометрів 10. Катя їде вже сама. Значно тихіше, як я й попросила. Я сиджу на фініші та вдивляюсь у рух жовто-блакитного кружечка на мапі застосунку.
Це ще важче, ніж їхати самій, повірте! Це важче, ніж самій бігти!!!! Хвилююсь! А раптом …?
Телефонує Маріі. У мене все обривається: невже щось-таки сталось??? Впала??? Втратила свідомість від втоми??? Таке реально трапляється… Фух! Марі просить пришвидшитись, бо таким темпом нашу спортсменку скоро дістануть суперники позаду. Якщо додасть, то наздожене вершника з нашої команди, Олександра на Пентоні. За знайомим конем Шер Амі піде жвавіше.
Знаєте, наратив про гарячих естонських хлопців набув тепер для мене іншого значення! Олександр Отс (відомий естонський музикант, має власний гурт, дає концерти), їхав на Пентоні національну вісімдесятку. Він зачекав на трасі Катю з Шер Амі й вони разом зробили прибавку на швидкості 30кмг!!! Жовто-блакитний кружечок мало не вистрибнув за межі карти!
16:08 – ФІНІШ!!!! Кричимо Слава Україні! (ми це всі чули на відео – Ред.)
16:18 – Ветеринар Відамантас Стаскевічус тисне руку тренеру і вершнику, відмічаючи прекрасну підготовку коня, й радіє за нас вигукуючи «Слава Україні».
Нарешті вИдихнула по всіх пунктах!
Друге місце з 8 учасників CEIY1*100км. у дисципліні, де просто фінішувати вдається не всім і не завжди! — це результат блискучої командної роботи: фантастичний кінь Шер Амі, супер-тренер Маріі, прекрасний вершник Катерина, професійні ветеринари та судді, чудова організація змагань, моральна підтримка близьких друзів.
Дуже цікаво, що на церемонію нагородження виводять й коней.
Шер Амі є особливим для Маріі, бо це перший кінь її розведення. Він для неї й домашній улюбленець, і найкращий друг, і особлива гордість. Чесний, сильний і дуже відданий, Шер Амі проявив себе надійним партнером для української спортсменки. Наступного року Маріі планує виступити з ним на Чемпіонаті Світу для молодих коней у Франції.
«Я займаюсь пробігами вже десятий рік і треную кожного коня індивідуально, намагаючись розкрити його сильні сторони. Основним моїм секретом є тренування на морі», — ділиться Маріі, — «Хочу сказати українським пробіжникам, що якщо ви по справжньому чогось хочете, ставите собі мету, то це обов’язково станеться! Слава Україні!».