Мілованов Андрій Анатолійович (народився 21 травня 1975 року, м. Дніпро) – український підприємець, громадський діяч, меценат, президент Всеукраїнської федерації кінного спорту з 2016 року, засновник Петриківського племконезаводу, співзасновник аграрного холдингу YEDNIST’ GROUP, член жокей-клубів США, Англії, Франції, Ірландії та Польщі, має ліцензію коне заводчика США.
Десь, навіть поза межами здорової свідомості кожної людини, її 50-річчя це своєрідний екватор життя, за яким приходить час не тільки підбивати підсумки, а й окреслювати нові горизонти.
Редакція журналу за роки свого існування вітала у своїх публікаціях з таким ювілеєм багатьох членів всеукраїнської федерації кінного спорту, проте сьогоднішній ювіляр – це людина, яка у різних своїх іпостасях віддала коням вже майже половину прожитого життя. Вітаючи Андрія Анатолійовича з 50-річчям, ми говоримо не лише про роки, а про шлях – глибокий, змістовний, наповнений працею, відданістю, щирістю і великою любов’ю до людей і справи всього життя – коней.
Його знайомство з кінним спортом стало не випадковістю, а покликанням. Уже понад два десятки років ім’я Андрія Мілованова пов’язане із розвитком конярства в Україні. Саме він був одним з ініціаторів створення Петриківського племконезаводу – місця, де починається шлях до великого спорту багатьох талановитих коней. З роками бренд «PKZ» став знаком якості, відомим не лише в Україні, а й за кордоном.
Таке визнання та результати коней заводу стали можливими завдяки знанням родоводу більшості знаних у світі плідників, що дало змогу отримати у свій час гарне поголів’я, а згодом отримати й своїх, від яких в спорті наразі дуже багато чотириногих спортсменів. Досі дивуєшся здібності людини зберігати в пам’яті таку кількість інформації – він навіть «назубок» знає родовід всіх коней, які стоять зараз в заводі, та й не тільки. Це не просто енциклопедична пам’ять – це турбота, відданість, повага до кожної істоти.
Друга половинка «кінного» життя Андрія Анатолійовича пов’язана з громадською діяльністю в галузі кінного спорту. Звертаємо увагу читачів нашого журналу – саме про громадську діяльність піде мова нижче, бо це все поза його основною роботою.
Ще у 2005 році він став засновником Федерації кінного спорту Дніпропетровської області, двічі обирався членом Правління Всеукраїнської Федерації, і вже третій строк є її Президентом. Наразі ми є свідками глибокого його поринання у роботу ВФКС – починаючи з щотижневих апаратних нарад працівників офісу та присутності на багатьох державних й міжнародних змаганнях.
Як свідоцтво вище сказаного приводимо декілька висловлювань працівників офісу, спортсменів, суддів:
Сніжана Гондюк: «Андрій Анатолійович не просто очолює Федерацію – він повноцінно залучений у всі її внутрішні процеси. Як лідер, він завжди прагне не лише контролювати, а й глибоко розуміти суть кожного питання, бути в курсі всіх подій, підтримувати свою команду й особисто долучатися до вирішення важливих завдань. Його підхід до роботи вирізняється відповідальністю, стабільністю та щирим бажанням розвивати кінний спорт в Україні. Вже понад дев’ять років він обіймає посаду Президента Федерації, і цей час став для нього періодом постійного зростання. Він відкритий до нового, чуйно реагує на зміни та виклики, які постають на його шляху, і з кожним роком поглиблює своє розуміння як стратегічних, так і щоденних аспектів управління. Ім’я Андрія Анатолійовича вже давно стало невід’ємно пов’язаним із сучасною історією українського кінного спорту. Для нього кінний спорт — це не формальність і не просто слова, це справа життя, джерело натхнення і глибокої внутрішньої мотивації».
Леся Гордієнко: «Андрій Мілованов налаштований на розвиток спорту в Україні, а це – головне! Ми, пробіжники, відчуваємо реальну підтримку: допомога у виданні книги, відзнаки для команд, підтримка офіційних осіб. Отже, вітаємо з ювілеєм і щиро бажаємо втілити всі плани та амбіції щодо кінного спорту!»
Частина часу нашого ювіляра присвячена кропіткій роботі з налагодження тісних зав’язків з міністерством молоді та спорту України, Національним Олімпійським Комітетом України.
Про постійну роботу Президента ВФКС з міжнародними кінно-спортивними організаціями ми мало знаємо, але наслідком її є постійна допомога нашій федерації зі сторони цих установ, зокрема, міжнародної федерації кінного спорту (ФЕІ). Уся ця робота свідчить про глибоку відповідальність і стратегічне мислення очільника ВФКС.
Ми вдячні Андрію Анатолійовичу також за його постійну благодійну діяльність. Буквально з перших днів повномасштабного вторгнення росії на територію нашою суверенної держави він став надійною опорою для наших захисників: від гуманітарної допомоги до придбання амуніції та різноманітної техніки для військових. Здавалось, що дата 21 листопада 2024 року, коли в його будинок влучила рашистська ракета, стане для благодійної діяльності Андрія Анатолійовича переломною, і це зрозумів би кожен, хто опинився в такій ситуації.
Проте й після цього удару він знаходить можливість допомагати військовим. Всі ми знаємо та вдячні за його нещодавнє долучення до придбання й передачі засобу РЕБу для бригади, в якій служить Назар Усенко, допомогу побратимам Володимира Бойка та інш.
До речі, у холдингу, співзасновником якого є наш ювіляр, понад 200 співробітників залучені у бойових підрозділах Збройних Сил України. На жаль, 21 захисника не повернулися додому – їх втратили рідні та колектив. Але ніхто з них не залишається без підтримки – завдяки особистій участі Андрія Анатолійовича та допомозі з боку корпорації.
Проте це — лише крапля в морі, адже сам він воліє не говорити про свою допомогу. «Роблю те, що можу. Говорити про це не треба», — каже він, і цим знову підтверджує свою щирість, скромність та глибоку людяність. Тож допомога — як від нього особисто, так і від корпорації — була, є і залишатиметься суттєвою та безкорисливою.
Андрій Анатолійович по можливості не залишає в біді наших кіннотників, долучаючись до зборів на їх лікування, або на відбудову пошкоджених війною осель. Його благодійна допомога розповсюджується й на подарунки коней для дитячих спортивних шкіл. Про один такий приклад на сторінках нашого журналу розповіла директор львівської ДЮСШ «Буревісник» Алла Хохла.
Попри постійну зайнятість, Андрій Анатолійович залишається зразковим сім’янином. У нього троє дітей, міцна родина, яка завжди поруч – дружина, мати, сестра. Вони постійно відчувають його підтримку – моральну, щиру, глибоку, бо він людина, яка вміє любити.
Стовідсотково ця людина отримає безліч офіційних та неофіційних вітань з ювілеєм, і не завдання редакції журналу сьогодні оцінити роботу Мілованова Андрія Анатолійовича, ми просто, як і в матеріалах про багатьох «кінних» ювілярів, намагались окреслити ті сторони його життя, які, нам здається, не завжди притаманні кожному з нас. Тому сьогодні ми не підбиваємо підсумки його діяльності, а просто вклоняємось тій великій праці, яку зроблено.
Тож побажаємо Андрію Анатолійовичу в першу чергу здоров’я, воно дуже знадобиться йому в наступному п’ятдесятилітті, наснаги в роботі у бізнесі, завдяки якому йому вдається так багато віддавати всього себе громадській діяльності на благо розвитку кінного спорту в нашій, сподіваємось в недалекому МИРНІЙ Україні.
