ВІТАЄМО З ЮВІЛЕЄМ ЮРІЯ КОВШОВА!

Представляти цю людину, відому всій світовий виїздці нам дуже складно, тим більше, що тільки в нашому журналі ми присвятили йому не одну сторінку.

Пропонуємо нашим читачам також звернутись за офіційною інформацією до 13 тому Енциклопедії сучасної України.

А тепер ми спробуємо хоча б коротенько окреслити віхі життя нашого ювіляра.

Ні для кого не секрет (хоча для молоді може і так), що Юрій Олександрович з дитинства був пов’язаний з кіньми і це завдяки своєму батькові Олександру Нікіфоровичу, який в ті далекі часи дитинства Юрія був начальником прикордонної застави в Туркменії, а надалі, до кінця свого життя займався кінним спортом. Як тренера його знає все старше покоління тих, хто мав і має відношення до виїздки. Саме батько зміг прищепити Юрію любов до цієї дисципліни кінного спорту, яка привела молодого спортсмена до олімпійських вершин.

Спортивні успіхи Юрія Олександровича вкарбовані в літопис Олімпійських Ігор – ці моменти залишаться в його пам’яті назавжди – зійти на олімпійський п’едестал, отримати олімпійську медаль і почесне звання чемпіона та срібного призера – це мрія, іноді нездійсненна, будь якого спортсмена (золото в команді та срібло в особистій першості).

Після такого тріумфу деякі на цьому зупиняються – вершину досягнуто, але це не про Ковшова – у нього життя в спорті продовжувалось. Можна дуже довго перелічувати на яких міжнародних турнірах доводилось показувати Юрію свою майстерність спортсмена і отримувати заслужені нагороди. Тренування — старти – напруга — п’едестали – медалі — відзнаки – і все це завдяки самовідданій праці, таланту, любові до коней. Вершника з таким вмінням працювати з виїздковими конями, ставити їх на Великий приз, потрібно ще пошукати і не факт що можна знайти. Тому на змаганнях можна було бачити їх не тільки під сідлом самого Юрія, а і під іншими вершниками, що також є підтвердженням його таланту.

Але талант вершника з роками повільно перейшов у талант тренера — тренерська робота стала невід’емною частиною його життя, і життя його близьких. Любов до коней, відданість виїздці і, безперечно, тренерський талант поєднаний з величезним спортивним досвідом привели до успіхів в цій олімпійській дисципліні кінного спорту його сина Олександра, онука Максима, який був учасником двох чемпіонатів Європи та Світу. Брат Юрія Валерій Ковшов та члени його родини також відомі в кінному спорті, тому ми поправу можемо говорити саме про наявність династії Ковшових. Але не тільки родинні зв’язки прослідковуються в тренерський кар’ері Юрія Олександровича. Мабуть можна сказати, що «ціла вічність» присвячена була роботі з Світланою Кисельовою і Парижем, який до них потрапив ще трьохрічкою і все спортивне життя цього коня до заслуженого виходу «на пенсію» пройшло під їх орудою. І зараз Париж відпочиває на базі «Олімп» у Юрія.

«Юрій Олександрович –- поділилась з нами мсмк Світлана Кисельова — це Людина, Тренер з великої літери. Нас поєднує багаторічна співпраця — пліч-о-пліч ми пройшли шлях довжиною в чверть століття, шлях, ознаменований участю та перемогами в чемпіонатах України, Європи та Миру. Саме завдяки Вам ми з Парижем стали першими учасниками Олімпійських Ігор  у виїздці за роки незалежності України.

Юріє Олександровичу, Ви ніколи не мали сумнівів щодо мене, моїх сил, здібностей та можливостей, ви завжди були впевнені в нашому успіху. Ви навчили мене тримати удар та йти до кінця. Я щиро вдячна Вам за знання, навички та уміння, якими я володію, за Ваш ревний труд, час, поради, якими Ви відверто ділитесь зі своїми учнями. Ви – мій наставник, вчитель та мудрий порадник. В хвилини сумнівів та труднощів Ви завжди поруч.

Ви – справжній майстер, знавець свого діла і, разом з тим, добра, чуйна людина. Я від щирого серця бажаю Вам довголіття, міцного здоров’я, незгасаючої енергії, талановитих учнів та щирої поваги».

Ще про довготривалу спільну роботу з однією вершницею, в якої під сідлом був не один кінь, хочеться сказати – це всім відома Анна Дяченко.

Дяченко Анна: «Победа спортсмена — это и победа тренера. Моим тренером является Ковшов Юрий Александрович. Всегда выдержанный, терпеливый к всаднику и понимающий лошадь, тонкий психолог в процессе соревнований. Если спортсмен зашёл в ступор в каком-либо элементе — Юрий Александрович тут же сядет верхом на вашу лошадь и, поработав буквально немного, покажет этот элемент и расскажет, что нужно было сделать чтоб он получился. Тренер, который обладает очень хорошим чувством лошади и владеет богатым опытом в этой дисциплине конного спорта. Для него нет понятия невозможно, а есть только вопрос времени. Он всегда горит своим делом и отдаётся на все 100% !!!! Очень уважаю и благодарю вселенную за наше сотрудничество».

І нарешті неможливо було утриматись щоб не привести ще один вислів, який зовсім нещодавно з’явився на ФБ – Максим Ковшов:

#Тренер — ключ к успеху, которым ученик должен умело воспользоваться! Мой дедушка, Мой тренер #Юрий #Ковшов — строг, справедлив, целеустремлён, дисциплинирован и упорный.#Он выкладывается до последних сил и ценит это в своих учениках и коллегах. #Талант плюс #труд дают желанный результат, являясь формулой его успеха.#Самоотверженно посвятив себя #любимой #профессии, #он ею одержим. Любимая работа и ученики для него — истинное счастье, блаженство.

#Благородный и поистине #титанический труд тренера довольно часто бывает неблагодарным и недооценённым! Поэтому я хочу сказать #Юрию #Ковшову: я благодарю тебя за все те усилия, время, наставления и большую проделанную работу, которую ты в меня вложил. #Мои #достижения — это твой усердный труд. Спасибо за то, что помог мне выбрать верный путь. Спасибо за то, что научил бороться со своими страхами и сомнениями. Спасибо за пример уверенности, отваги, целеустремлённости. Спасибо за понимание и поддержку. Мои награды в огромной части, являются твоей прямой заслугой. Благодаря тебе, я добился этих небывалых результатов.#Большая удача — встретить в жизни такого человека, как Ты!#Ты #лучший тренер, #настоящий #профессионал, #любящий #дедушка и #грамотный #наставник!

Запомните:- Можно многого достичь, если #верить в #себя и в #своего #тренера!

Якщо спробувати перелічити всіх спортсменів, з ким доводилось працювати Юрію Олександровичу, то мабуть не вистачить в цій статті місця, але прізвища О.Підліпнюк, В.Сафронкова, О.Гусарова, Н.Гуцу та багатьох інших відомі всій виїздковій спільноті. Неоціненний його внесок і у виконання низкою спортсменів нормативу мсмк.

На звітній конференції Всеукраїнської федерації кінного спорту у 2018 році за успіхи в роботі Юрій Олександрович був удостоєний звання кращій тренер року.

Наразі Юрій Олександрович працює з молодими вершниками – під його орудою нещодавно стала кандидатом у майстри спорту України Жасміна Дяченко, яка вже готується у наступному році пробувати свої сили у юніорських їздах. Буквально місяць тому він виїзжав з збірною нашої країни у якості шеф де екіпа на чемпіонат Європи з виїздки серед юніорів, юнаків та дітей – і це був єдиний випадок, коли команду очолював олімпійський чемпіон.

Вершник екстра класу, тренер екстра класу, але це не все, ще про один напрямок діяльності Юрія Олександровича необхідно сказати – він декілька рокі був членом Правління Всеукраїнської федерації кінного спорту і приймав активну участь в її роботі. Але це знов-таки не все – неодноразово вершники мали нагоду спостерігати його роботу в якості судді (судді національної категорії з виїздки) на чемпіонатах та Кубках України і отримувати в протоколах професійні коментарі.

Усі успіхи нашого ювіляра практично з юності пов’язані ще з однією рідною для нього людиною – це його дружина Людмила. Мабуть ніхто з виїздкових вершників, суддів, не пам’ятає жодного випадку, коли Юрій Олександрович приїзжав на змагання в якості спортсмена, тренера або судді без неї – і цьому можна тільки по доброму позаздрити і побажати і надалі йти рука об руку по життю.

У дні святкування 70-річчя ми від імені всіх кіннотників бажаємо Юрію Олександровичу міцного здоров’я – щоб всілякі ковіди навіть і не намагались підступитись до нього. Бажаємо дуже надовго залишатись верхи на коні та мати вдячних спортсменів.