Юні вершники Закарпаття в Польщі

Оксана Хльобас, Мирослава Головач

23-25 серпня 2024 року команда юних вершників Закарпаття взяла участь у «XXIII Завершення канікул у Рудавці Римановській» у Польщі. Це щорічний захід, який проводить Дослідне господарство Інституту зоотехнії в Оджеховій та Об’єднання селекціонерів коней Жешова. В рамках цього заходу відбувся регіональний чемпіонат коней гуцульської породи, конкурс парокінних упряжок та гуцульська стежка для дітей 8-14 років.

Головним організатором нашої поїздки до Польщі була Мирослава Головач, тож, саме завдяки їй ми й реалізували цю ідею і щиро вдячні за це. Також вдячні Wladyslaw Brejta, головному судді Marek Gibala за запрошення нашої команди, розміщення у зручному будиночку та Oliwka Szszesna за надання коней та амуніції вершникам української команди.

Майже з усієї Польщі на цей захід з’їхалися люди, які розводять, тримають, працюють з конями гуцульської породи. На церемонії відкриття усі команди були представлені одна одній, кожна з них отримала каталог гуцульських коней до якого, з родоводом, внесені всі коні, які беруть участь у випробуваннях, а також нас всіх ознайомили з розкладом змагань.

Першого дня ми мали можливість насолодитися виводкою коней, під час якої судді оцінювали екстер’єр, рухи, а також загальне враження від коней й визначали переможців.

Після визначення переможців у виводці, спортсмени почали готувати коней до дорослої «гуцульської стежки». Це змагання де потрібно пройти певну дистанцію за норму часу подолавши певну кількість перешкод. Для дорослих — це дистанція більше 2-х кілометрів та близько 30 перешкод. Для дітей траса біля одного кілометра і 15 перешкод. Ідея «гуцульської стежки» та перешкод на ній — це все, що може зустріти турист на коні рухаючись по туристичному маршруту полями, лісами, горами та селами. Чим креативніше перешкоди, тим яскравіше проходять змагання. Розпочалося все з огляду дистанції, яка пролягла у дуже мальовничій місцевості, проте милуватись навколишніми пейзажами було ніколи – потрібно було ретельно оглядати кожен відрізок траси.

Окрім звичайних перелазів, мостиків, стаціонарних перешкод, воріт (на відкриття та обов’язкового закриття), спусків до річки, долання самої річки, стрімких підйомів, були й трохи неочікувані. Наприклад потрібно було під’їхати до пральної машини з поряд розвішеною білизною, взяти з одного відерця рушник і перекласти в інший. Або протягнути на мотузці надувного яскравого коника з дзвіночком десь на 10 метрів.

Наша команда у складі Мегели Ренати, Попович Наталії, Кучинської Стефанії, Рякіної Ліза та Рякіної Христини, не дивлячись на те, що зовсім не були знайомі з кониками на яких стартували, змогли подолати хвилювання і гарно виступити. Це були представники кінного клубу «Сивка» з Ужгорода та кінного клубу «Дозвілля з кіньми» з Солочина.

Дуже яскраво були представлені змагання з драйвінгу.

Пари гуцульських коників, якими керували люди різного віку, змагались у швидкості та чіткості проходження маршруту. Видовище що захоплює, зважаючи на те, що наші діти «наживо» такого ніколи не бачили.

Під завершення цього заходу вихованці клубу, який приймав гостей, продемонстрували всім присутнім синхронну їзду «кадриль», яка нам, дорослим, нагадала часи, коли у кінно-спортивних школах України під час свят також організовували показові виступи під назвою «фігурна зміна».

Протягом двох днів довкола було дуже багато глядачів серед яких й самі вершники, й власники коней, а також батьки дітей, які брали участь у змаганнях. Приємно було відмітити, що 24 серпня цілий день над полями й горами лунали українські пісні – щемливо до сліз. Організатори завчасно подбали про нагороди, якими відзначали учасників.

Ми всі отримали неоціненний досвід від цієї поїздки. Повернулись додому з морем ідей і бажанням організовувати подібні змагання у нас в Україні.