З «круглою» датою Наталія!

В такий складний період для нашої країни хочеться думати про хороше і згадувати щось хороше.
Редакція журналу поздоровляє ювілярку Наталію Настенко і пропанує увазі наших читачів її розповідь про свій спортивний шлях.

Коли я була ще маленькою, всього одна зустріч визначила мій подальший життєвий шлях. До нас у двір заїхала бричка, я підійшла і попросила дозволу погладити коня – його великі, красиві та добрі очі справили на мене таке враження, що з того часу я вже не уявляла своє життя без спілкування з цими благородними тваринами. Розпитав де знаходиться стайня, я вперше, у 1978 році, потрапила на територію сільськогосподарської Академії у Києві. Тоді мені було 6 років, а займатись кінним спортом брали з 10, тому я мала можливість тільки приходити дивитись на цих красенів та іноді допомагати їх чистити.

Але фортуна була на моєму боці. Одного дня мені запропонували покататись верхи – ця пропозиція поступила від людини, на прізвище Павленко Петро Митрофанович, а коня звали Хазават – його я запам’ятала на все життя. Саме з цього моменту все моє життя пов’язане з кіньми.

У 1982 році моя подруга повела мене записуватись до учбової групи у кінно спортивну школу спортивного товариства «Динамо» — саме там і розпочалась моя спортивна кар’єра. Основною дисципліною стало триборство. Норматив майстра спорту виконала у 1990 році. За свої досягнення красно дякую своєму тренеру, наставнику, прекрасній людині Станіславу Федоровичу Федько. В той час у триборство дівчат практично не брали, а він повірив в мене і всіляко допомагав. У 1995 році, у складі команди України я виступала на міжнародних змаганнях у Польщі (Білий Бор), де на чистокровному коні Громкий посіла 4 місце – це був кращій результат серед наших триборців.

У цьому ж році з цим же конем ми виграли не тільки Чемпіонат, а й Кубок України з триборства і посіли першу сходинку у рейтингу українських спортсменів. Наступний рік також був доволі успішним. З конем Громкий ми стартували на міжнародних змаганнях в Чехії (Гумполец).

 

І знов, але вже з конем Туз, ми отримуємо перемогу на Чемпіонаті України. Начебто спортивна кар’єра складалась вдало, але я йду у декретну відпуску. В цей час кінний спорт у нас в країні вже почав здавати свої позиції і на довгі 9 років я, як то кажуть, «вибула з гри», але про спорт не забувала і тому з радістю погодилась на пропозицію повернутись.

Так, з 2003 року я почала освоювати конкур зі своїм трирічним голштинцем Отливом і надалі з ним ми досягли доволі хороших результатів – були переможцями та призерами багатьох всеукраїнських змагань з подолання перешкод на маршрутах 130-140 см. і, навіть, потрапили у топ десятку з результатом 4 штр. очки на маршруті 145 см. Надалі, з 2009 по 2011 роки, в парі з конем Камелот, ми поступово, на різноманітних змаганнях для молодих коней 5, 6 та 7 років, вдало стартували у Донецьку, Дніпрі, Львові, вигравали на Чемпіонатах України.

Саме у ці роки ми познайомились з Костянтином Анатолійовичем Бондаревим і разом нам вдалось досягти високих спортивних результатів на міжнародних аренах Іспанії (Саншайн Тур), Португалії (Віламора), Австрії (Магна Росіно, Лайк Арена), Франції (Фонтенбло). Ці старти дозволили отримати багатий спортивний досвід, який переймали від закордонних вершників і тренерів.

Наразі, поряд з тренерською діяльністю, виступами у конкурі (у червні 2021 р. на Чемпіонаті України ми з Кафаром посіли перше місце у найскладнішому маршруті для п’ятирічок), я з ним почала займатись виїздкою. Разом виграли два виїздкових турніри у своїй віковій групі.

В роботі мені завжди допомагає мій чоловік Ігор Прокопюк – найвимогливіший та безкомпромісний тренер. Я ж, в свою чергу, допомагаю йому в організації роботи магазину кінного спорядження «Екві- Сервіс», товари в якому користуються не аби яким попитом у спортсменів, ну а поруч з нами завжди наш улюбленець Балу – його знають всі кіннотники України.

У вільний від роботи час я полюбляю займатись квітами – вирощую троянди, а в зимовий період наше сумісне з чоловіком захоплення — гірські лижи. Як і всі звичайні люди іноді дозволяємо собі відвідати ресторан, а іноді поласувати смачненьким.

Наталія, прийміть щирі вітання з ювілеєм, хай збудяться всі побажання, які Ви отримаєте в цей день!
Мирного неба над головою та рідної землі під ногами!