З ювілеєм, Ірина Пономарьова!

Піввіковий ювілей – це частинка життя, коли вже оглядаєшся на пройдений шлях та в думках уявляєш майбутнє.

Нашій ювілярці є чим пишатись — міцна, дружна сім’я, улюблена робота тренера, та суддівська стезя.

Редакція журналу попросила поділитись своїми спогадами про роботу з Іриною колег-суддів, але перше слово надаємо Андрію Пономарьову

Андрій Пономарьов

Ми з Іриною поряд майже 30 років. Мої почуття за всі ці роки тільки зміцніли, не уявляю, щоб було, якби ми не зустрілись.

Моє кохання! Бажаю тобі яскравого життя з геніальними ідеями, досягненнями й блискучими перемогами, а якщо з турботами – то тільки приємними! Нехай у твоїй душі ніколи не вичерпається джерело доброти! Нехай завжди будуть поруч близькі, друзі й ті, з ким ти бажаєш поділитися радістю!

Надалі у чергу висловити свої спогади та вітання Ірині встали колеги-судді, бо з ними тісно пов’язана частина життя Ірини. Пройдено досить важкий шлях до моменту отримання звання судді національної категорії з конкуру та триборства, секретаря національної категорії з дисциплін кінного спорту, міжнародного стюарда з виїздки та конкуру.

Віра Кириченко: 

Практично на всіх національних змаганнях ми тісно співпрацюємо з Іриною у різних іпостасях і, найголовніше те, що коли в ГСК виникають проблеми з розподілом обов’язків — іноді не всі судді визначені Міністерством молоді та спорту України мають змогу доїхати до місця змагань, Ірина завжди без вагань йде на підстраховку, навіть всупереч своєму бажанню, настрою, й, навіть, здоров’ю, бо робота стюарда вимагає знаходження на посту також й під час несприятливих погодних умов (то холодно, то жарко, то дощ, то сніг).

Тому найголовніше побажання нашій ювілярці — саме міцного здоров’я, щоб ніякі ковіди, ОРВІ не псували життя! Я по доброму заздрю цій сім’ї, коли на змаганнях доводиться працювати поряд з Пономарьовими – такі теплі відносини між ними не завжди існують між чоловіком та дружиною – дай боже вам поряд йти все життя у любові й повазі один до одного!

Марина Матвєйчук

Перший раз я зустрілась з Іриною на стартах, мабуть років 15 потому – вона в суддівській бригаді була секретарем. Перше враження – серйозна до неможливості, мабуть, ніколи не сміється та завжди зосереджена виключно на роботі. Як я помилялась! Вона компанійська, весела, безумовний оптиміст, прекрасний водій – одна біда дорогу не завжди запам’ятовує. Довелось нам якось протягом полутора місяців чотири рази проїзжати Корюковку в Чернігівській області по дорозі на КСК «Бреч», то наш шлях жодного разу не повторився. З нею дуже легко на стартах, бо завжди допоможе й морально, й фізично, безвідмовна в роботі, «багатопрофільний», грамотний суддя та стюард.

Ірусь, я дуже рада що ти в нас є! Хай вдача буде з тобою завжди!

Анна Швецова

Вперше я зустрілась з Іриною в травні 2016 року в Харкові, на змаганнях в КСК «White Stable», а вже в заключний день цих змагань хотілось казати: «Скільки років я тебе знаю…..»!!!

З першого погляду ця струнка дівчина з приємною та доброзичливою посмішкою викликала відчуття приязні. Надалі, зустрічаючись з Ірою на наступних змаганнях, я не переставала дивуватися різноманітним рисам її натури. Вона спортивна: зранку, до початку стартів, ми із нею завжди здійснювали ранкову пробіжку — це заряджало бадьорістю на весь день. Якщо по закінченню спортивного дня, бувало, залишався вільний час, то ми його теж використовували для прогулянок, для рухливих занять. З нею цікаво розмовляти про все на світі: й на «всесвітні» теми, й просто мріяти. Вона неймовірно різностороння суддя: з нею на стартах спокійно — вона знає відповідь на будь-яке питання, й завжди підставить плече. Мене дивує її працездатність — після нелегкого дня суддівства, вона, замість відпочинку, ще складає плани, кошториси, звіти, планує змагання. Важко уявити, що цю юну, стрімку та яскраву, як промінчик сонця дівча, сьогодні поздоровляю з Ювілеєм!

Ірочко! Здоров’я тобі, натхнення, приємних новин, бажаних зустрічей та миру.

Лариса Калініченко

Перший раз ми зустрілись на початку 21 сторіччя, в далеких 2000,на змаганнях в Патріотівці Сумської області. Це був банкет, присвячений завершенню змагань. Танцювали декілька пар. З Пономарьовим Андрієм я вже раніше була знайома. І ось мій погляд привернула його партнерка — витончена дівчина модельної зовнішності, до речі, рухаючись у танці вони виглядали дуже гармонійно. Колеги-судді сказали, що це жінка Андрія. Саме з того часу ми почали перетинатися на суддівстві різних змагань. А коли у нас з’явилась спільна тема — стюардинг, то ще й почались спільні виїзди за кордон на міжнародні семінари. Ми і заняття відвідували, і на екскурсії встигали, і вечірні підсумки дня проводили, не зважаючи на те, що я  «сова», а Ірина «жайворонок».

Є люди, з якими якось легко спілкуватись, тож Ірчик, колего, вітаю! Перемоги, миру, всього найкращого! Дуже сподіваюсь, вірю, що ми багато ще проходимо «пішки до іподромів в різних країнах!» — ти зрозумієш про що я кажу.

Впевнено можна сказати, що як би була можливість всім хто знає Ірину висловити свої побажання, то редакції журналу не вистачило навіть всіх сторінок чергового номеру. Тому від імені кіннотників України ще раз побажаємо всього найкращого в житті та, звичайно, скорішої ПЕРЕМОГИ!