Редакція журналу вітає Оксану Добровольську-Волошину з ювілеєм та бажає їй у наступному п’ятдесятилітті, по-перше, здоров’я, міцних нервів та залишатись відданою кінному спорту.
За декілька днів до такої знаменної дати у житті кожної людини ми звернулась до Оксани з проханням розповісти про себе та свій шлях в кінному спорті, тож публікуємо її допис:
Народилась я в м. Умань, Черкаської області. Батько військовий і невдовзі його перевели до Запоріжжя, так тут і залишилися. Дві сестри також своє професійне життя пов’язали з кіньми, як і син Богдан Огаренко. Любов до коней проявилась з дитинства завдяки генам напевно, бо в крові польські шляхтичі, та старшій сестрі Олені, яка з дитинства не пропустила жодного коника на околицях нашого мешкання.
Мій спортивний шлях розпочався з купівлею неперевершеного жеребця чистокровної англійської породи на кличку Хел, саме тоді я і познайомилася з Василем Дробахою, який тим часом працював на стайні Олександра Путіліна та готував Хела до Кубку України – це був 2009 рік. Я приїздила в Кривий Ріг на тренування 3 рази на тиждень і вже через місяць ми поїхали на перші змагання в Крим на стайню Вайнеровського, де і здобула свої перші перемоги з Хелом. Цей кінь дав мені впевненість та неоціненний досвід! Він ніколи не підводив, стрибав з будь-яких положень та люті перешкоди!
Василь Іванович Дробах навчив мене технічно проходити маршрути завдяки маневровості, а не швидкості й це спрацьовувало! Згодом я взяла кредит і ми викупили коней в Драбівському господарстві та почали працювати над їх тренінгом. Було проведено багато роботи, ми брали участь у майже всіх турнірах на території України: Донецьк, Харків, Дніпро, Київ, Жашків, Чутово, Крим. Сформувалася команда дітей, юнаків та дорослих вершників, склад якої періодично змінювався.
У 2012 році почав займатися кінним спортом й мій син Огаренко Богдан, який вже за 2 роки здобув звання кандидату у майстри спорту, став переможцем та срібним призером Чемпіонату Дніпропетровської області на двох конях Челсі та Кобзарь.
Час нестримно йшов, були нові спортсмени, коні та багато-багато роботи… До речі, своє виконання нормативу кмс не забуду ніколи! Приїхавши в Жашків на Кубок Дарлінга, це здається 2012 рік, я була заявлена на Хелі на висоти 100-105-110. Дробаха на Міраж (наш вихованець з Драбова) стрибав 120-125-130, і тут моє здивування – коли я бачу в стартовому протоколі себе на Міражі на 130! У мене був шок!!! Але тренер сказав – їдеш ти і крапка! Так і виконала кмс!!! Це були неперевершені відчуття!!! Перші 130!!! Тож своїм професійним досягненням завдячую Дробасі Василю Івановичу, який заклав міцний фундамент своїх знань для моїх звершень.
Власний кінний клуб у Запоріжжі “Кавалькада” та його вихованці наразі є для мене невід’ємною частиною життя, в яке вкладаю не просто великий труд, а й душу, та отримую від того величезне задоволення!!!
Ще раз вітаємо Оксану Добровольську-Волошину з ювілеєм!
