Заключний акорд: Фінальний етап «Union Rіding Cup» (випуск журналу №54)

Час невпинно йде — не встигли обернутись – вже заключний етап, який поставив крапку у серії турнірів, започаткованих в цьому році членом правління ВФКС Ксенією Новік. Завдяки організаторським здібностям та вболіванню за спортсменів їй вдалось внести свіжий подих у справу згуртування вершників, тренерів, власників коней, суддів. Безумовно, певною мірою вона вимушена була менше уваги приділяти своїй сім’ї, але саме завдяки їх підтримці вдалось провести три етапи змагань з подолання перешкод під загальною назвою «Union Rіding Cup».

Ми відступимо від традиційної схеми висвітлення ходу змагань і почнемо з нашого інтерв’ю, взятого у Ксенії Новік після завершення мандатної комісії:

Ксенія, давайте трошки нагадаємо нашим читачам як саме Ви прийшли до думки про заснування такого турніру?

Спостерігаючи за змаганнями, які проводились в Жашкові, в мене склалось враження що спортсменам під час турніру не вистачає спільного дозвілля, чогось такого, де б в них була можливість поспілкуватись у вільний час. Боротьба за місця, медалі, кубки, призові – це одне, а ось спілкування вже поза межами конкурного поля – це інше. Саме тому, зважаючи на літній сезон і відсутність близьких стартів – тобто перерву в Офіційному календарі, ми й вирішили запровадити турнір з назвою «Union Riding Cup». Спочатку ми орієнтувались на два етапи, — до речі перебіг цих змагань редакція журналу «Horses Ukraine» висвітлювала на своїх сторінках за що я вдячна Вам, як його головному редактору, а потім, почувши багато схвальних, позитивних відгуків від спортсменів, тренерів, вирішили не обмежуватись, можу сміливо вважати досягненням, і провести ще й заключний етап, який проводимо вже в передноворічний час. Сподіваємось що з піднесеним настроєм ми всі гарно завершимо спортивний сезон 2021 і відсвяткуємо це на передноворічній вечірці.

Яким чином Вам вдалось заохотити вершників до участі у серії саме ваших турнірів, тим більше, що серед них стартують і мсмк, і майстри спорту, а не тільки початківці.

— Напередодні першого етапу ми, звичайно, когось запрошували, дзвонили, на сайтах ВФКС, федерації Хмельниччини розміщували оголошення, а надалі зрозуміли, що найкращою рекламою будуть відгуки самих учасників, і так воно і сталось. Задоволені спортсмени, які брали участь у першому етапі стали рушійною силою реклами і залучення нових учасників.

Якщо у кількісному вигляді, то на заключному етапі учасників менше?

Так, дещо менше.

На Вашу думку чим це викликано?

— Перш за все вже пройшов фінал Кубку України і частина спортсменів дала своїм коням відпочинок, по-друге, деякі спортсмени, маючи за плечима досить багато стартів, також напередодні новорічних свят вирішили вже припинити активну роботу. Тому це для нас не стало несподіванкою, ми на це очікували, але наші прихильники залишились з нами — їх ми бачимо тут на старті.

А тепер декілька слів про суддівську бригаду з якою Ви працювали протягом трьох етапів.

З першого етапу у нас все склалось чудово. Сформувався боєздатний професійний колектив з яким приємно працювати. Злагоджена, дружня команда і це дуже важливо — їм комфортно працювати разом.

Крім суддівської бригади кого з Ваших помічників, стосовно вирішення організаційних питань, можете відзначити?

В першу чергу потрібно відзначити роботу працівників самого Жашківського комплексу, але велику частину моїх турбот в цьому сенсі взяла на свої плечі Тетяна Шкуринська – з нею мені дуже сподобалось співпрацювати, тому мені залишилось вирішувати тільки суто управлінські питання.

Поцікавились ми й думкою головного судді турніру Марини Матвєйчук щодо Програми змагань:

— Суттєвою відмінністю при складанні Програми стало перенесення маршрутів з перестрибуванням на другий день змагань, а не на останній. На мою думку, по-перше, це йде тільки во благо коней, яким в другий день надана можливість не квапливо пройти основний маршрут, і тільки по його завершенню спокійно відстрибати вже маршрут перестрибування. По-друге, такий підхід, коли в заключний день всі маршрути, крім Гран Прі, ставляться для проходження на чистоту та швидкість, значно скорочує загальний час проведення змагання – бо всі намагаються, по можливості звичайно, виїхати в зворотну дорогу раніше. Хочу також відзначити доцільність, на мою думку, всі маршрути робити як відкриті класи, що дозволяє вершнику регулювати висоти в залежності від самопочуття коня саме у день старту.

Ну а тепер з приводу «вечірки», яка стала вже традиційною під час проведення «Union Riding Cup».

Цей «захід» був дещо незвичним. Всіх хто збирався взяти участь у турнірі трошки здивувала інформація про необхідність мати при собі хоча б якість ознаки маскарадного передноворічного костюму. Дехто це прийняв як жарт, але більшість тих, хто прийшов ввечері в ресторан кінно-спортивного комплексу «Parade Allure» віднеслась до цього з розумінням. Щоправда, дехто таке спорядження привіз з собою, а дехто – я зараз маю на увазі суддівську бригаду – працював над їх виготовленням весь вечір напередодні:

У визначений час всіх хто входив до залу зустрічала символічна фігура зебри на чолі з ведучою та фотографом, тому кожен мав змогу попозувати перед об’єктивом. А невдовзі Ксенія Новік запросила всіх відвідати смачні страви, розмістившись за одним великим столом. Далі були тости, тематичні стосовно кінного спорту конкурси, представлення суддівської бригади – до речі, дехто з присутніх навіть не уявляв що наші судді мають такі цікаві біографії, а після перерви була можливість і потанцювати.

Всі одностайно підтримали пропозицію просити Ксенію на наступний рік продовжити серію етапів під вже затвердженою назвою і, навіть у порожню плішку з під шампанського вклали записку з побажанням відкоркувати її під час першого етапу 2022 року.

Ну а тепер спробуємо розповісти про досягнення вершників у маршрутах різної складності – нагадуємо що всі вони були відкритими класами.

Група маршрутів висотою 50 – 90 см.

Висоту 50, 60 та 70 см. в основному випробували спортсмени без розрядів і переможцями тут стали представниця КСК «Парадіз» Варвара Стельмах на досвідченому коні Марш Круїз (тренер Віктор Коломоєць), Карина Черно, яка представляла КСК «Золота підкова» з м. Миколаїв (тренер Кіра Жилкіна), Ольга Гончар з КСК «Тамерлан» м. Хмельницький, яку тренує молодий тренер Поліна Гарапенчук.

На більш складні маршрути висотою від 80 до 90 см вже виходили і спортсмени з розрядами, і, навіть молодих коней тут випробували мсмк Олег Перелигін (жер. Твіст 2016р\н – переможець у маршруті №2, та кмс – Артем Цапін з молодою кобилою Аквітанія 2017р\н. Першорозрядниця Катерина Каменева стала переможницею у маршруті №14, а Анастасія Павлось – КСК «Патріот» м. Рівне — з конем Джамбо вибороли золоту медаль у маршруті №8.

Група маршрутів висотою 100 – 115см.

На цих висотах, аналізуючи результати проходження маршрутів, вершників доцільно поділити за метою, яку вони ставили перед собою, бо частина з них мала під сідлом молодих коней, а частина вершників удосконалювала свою майстерність вже на досвідчених чотириногих партнерах.

Під сідлом у мс Анни Пархоменко стартували гніда кобила Ельза -15, Баязет -16 (0\4\0), Ла Коста -16 (0\0), а також вже більш досвідчений Сінгапур-PKZ-12 – саме з ним Анна виборола золоту медаль у маршруті №4 (висота 110см). Досвідчений вершник мс Денис Косик перевіряв свою Ламбаду BDL-16 (4\8\8). Олександр Цапін стартував  на чотирирічному сірому коні від Корнета Оболенського за кличкою Кармелюк.

Серед досвідчених спортсменів, які мали за мету підвищення своєї спортивної майстерності в даних маршрутах, виступали Альберт Якімов разом з Харлі, Олександр Путілін на своєму незмінному Конвої, Наталія Синявська з Істаною. Серед переможців потрібно відзначити Марію Дуднікову в парі з Хіт Поінт- PKZ, Валерію Філіпську, яка стартувала з відомим всім конкурним Шир Ханом, Тетяну Цвінтарну з Колібрі.

Після перемоги в маршруті ми попросили Альберта Якімова відповісти на декілька запитань:

Вітаємо, Альберт, з перемогою. Ми з Вами зустрічались на багатьох стартах і сьогодні з зацікавленістю дивились як ваша пара рухалась по маршруту. Скажіть, як давно саме з цим конем ви працюєте?

— Близько трьох років.

За цей період були перемоги?

Так, і, навіть, за кордоном.

Ми знаємо, що Ви тренуєтесь під керівництвом Володимира Бикова. Скажіть, як часто на тренуванні він Вас, так би мовити, «сварить»?

Ви знаєте, взагалі я вважаю що у Володимира е вроджені педагогічні і психологічні дані і він ніколи не переходить на підвищені тони – достатньо виразу обличчя. Він монотонно може повторити декілька разів свою вимогу, спрямовану на необхідність виправлення допущеної помилки.

А помилок таких багато буває, і, цікаво, в чому вони проявляються на Ваш погляд?

— Взагалі Харлі кінь дуже розумний і він, навіть якщо на розминці поводить себе спокійно, впевнено, то на маршруті завжди «заводиться», стає більш активним – він розуміє що це маршрут, і всім своїм виглядом показує що іде вперед, хоч зі сторони цього не видно, а по суті цього може не відбуватись і цей момент тонкого відчуття потрібно відчути, щоб не перетримати його, не дати погасити свій імпульс і, водночас, активно рухатись вперед рівномірними темпами. Для мене це саме найскладніше – саме відчуття рівномірності руху і, відповідно, правильності виконання всіх заїздів на перешкоди.

Альберт, а сьогодні все вдалось, або були якісь непорозуміння?

Ні, не все. Сьогодні в нас був перший старт після реабілітації і не вдалось кілька проїздів, але це було краще ніж мінус темп – ми зробили плюс темп. Також не було надто швидкого руху саме по дистанції, все було контрольовано, так би мовити, «рваного» руху не було і я дуже радий, що останній заїзд нам вдався – короткий на канаву – ці речі він може робити і йому це під силу, питання тільки в мені. Взагалі, повторюсь, це дуже розумний кінь, дуже сильний, а я ще на шляху до досягнення його рівня виконавської майстерності – я ще в процесі, хоча вже у конкурі досить тривалий час.

І останнє запитання — саме сьогодні у другій фазі у Вас було відчуття що треба трошки додати швидкості, щоб виграти?

Сьогодні такого не було – це як раз одна з моїх існуючих проблем. Володимир весь час мені каже що я часто в другій фазі починаю їхати більш жваво – за перемогою, тому сьогодні завдання таке не стояло, а навпаки, потрібно було витримати рівномірність руху по дистанції і грамотно увійти в останній поворот, а це можливо було тільки за умови «спокійної» їзди, інакше травма коня забезпечена.

І на останнє, ми побажали Альберту досягти ідеального взаєморозуміння з Харлі.

Маршрути підвищеної складності мали висоти від 120 до 145 см.

Анна Пархоменко після долання Сінгапуром-PKZ попередньої висоти перейшла до маршрутів у 125-130см. На долю цієї пари прийшлась золота медаль в маршруті №11, який вони завершили без жодного штрафного, але вже на 130см мали два руйнування. Що до другого напарника Анни – Перфект Стар-PKZ, то він, здолавши двічі висоту у 130см з одним руйнуванням, виклався на всі сто у Гран Прі саме в перестрибуванні, яке пара завершила блискавично.

Іван Кирилюк здобув дві золоті медалі в парі з Корне Боєм не отримавши в обох маршрутах ні жодного штрафного, так саме як і з Конрадом на висоті 130, а вже у Гран Прі вони посіли 2-е місце, маючи в основному маршруті 8 штрафних, а під час перестрибування чотири.

Так саме дві перемоги та одну срібну медаль в свою скарбничку поклала пара Володимир Биков-Кан Кан. Разом з жеребцем Кам Он Володимир завершив два маршрути маючи по одному руйнуванню, а у Гран При посіли трете призове місце з 8 штрафними.

Потрібно зазначити явний прогрес у спортивної пари Артем Цапін-Росомак, які склали достойну конкуренцію Анні, Івану та Володимиру. Так, за руйнування вони отримали 16 штрафних, але треба звернути увагу, що такий складний та високий маршрут Артем долав вперше.

Церемонією нагородження переможців та призерів заключного, третього дня завершилась серія змагань турніру «Union Rіding Cup 2021».