Зустріч з нашою Олімпійкою (випуск журналу №53)

Результати нашої он-лайн зустрічі з Інною Логутенковою після закінчення змагань з виїздки на Олімпійських Іграх в Токіо ми вирішили подати дещо в іншому ракурсі ніж написання статті в звичайному форматі. Вважаємо що це буде цікаво для наших читачів.

Інна – звернулись ми до Інни Логутенкової — у твоїй спортивній кар’ері це вже друга Олімпіада. Таке в житті будь якого спортсмена трапляється не часто. Вже емоції відступили і є можливість згадати минуле п’ятиріччя, так давай спробуємо зробити порівняння між деякими моментами в цих двох подіях:

1. Наскільки складно було здобути путівки тоді і зараз?

— Путівка на Олімпійські Ігри завжди дається не легко. Відбір до Ріо ( ОІ 2016 – ред.) був важким, тому що на нашу групу «С» було лише два індивідуальних місця і їх зайняли представники Росії, мені ж довелося боротися за одне останнє місце серед вершників з всього світу, то була пекельна боротьба, тоді в мене залишився лише один шанс, один рішаючий виступ в останній кваліфікаційний день, але мій Дон Грегоріус не підвів, це був один з найкращих наших виступів. Кваліфікація до Токіо, з одного боку була легше, тому що в цей раз ми мали два індивідуальних слота і один командний на нашу групу «С» (30 країн), а з іншого, після Олімпіади в Ріо в нашій групі і в світі в цілому з’явилося багато нових сильних комбінацій. Командну путівку здобули росіяни, а за індивідуальні ми змагалися з вершниками з Білорусі, Словакії, Естонії та іншии. Планка була дуже висока.

Взагалі-то Місія номер один — це здобути путівку, але й не менш головнішою було дожити та вистояти до самих Ігор, ковід порушив плани багатьох, і тому треба було швидко розробити новий план підготовки. Також вершникам довелося ще раз підтвердити свою ліцензію до ОІ — виступити на міжнародних змаганнях у 2020-2021 сезоні з результатом не менше 66 %. І тут почався хаос. Хтось втрачає командну ліцензію, в когось захворіли коні, в інших взагалі померли, вершники травмуються, коні травмуються, в когось з документами власника коня не все правильно — змішалось все, і все це продовжувалось аж до самого від’їзду до Токіо, але і там не все пройшло гладко, декілька коней зійшли з дистанції.

2. Чим відрізнялись етапи підготовки у часі і по роботі з конями?

— Наш з Флераро останній виступ був в лютому 2020-го року в Катарі — турнір п’ять зірок — результат 69 %. Надалі стояла задача зберегти коня і не перенавантажувати. Підготовка була різна, тому що остання кваліфікація в Ріо була за 3 місяця до самих Ігор, а до Токіо — півтора року, за цей час могло трапитись будь що, тому ми перебували в режимі легких тренувань і вже активно працювати розпочали за три місяці до ОІ.

3. В чому була відмінність у подорожі до місця призначення і в тому як коні перенесли переліт туди і назад?

— До Ріо коні подорожували також літаком, але політ тривав набагато менше часу — приблизно 14 годин. У Токіо ветеринар супроводжував нас аж до самого відліту, ми готувалися до дуже важкого випробування — з погрузкою, перельотом та вигрузкою коні у контейнері перебували приблизно 24 години. Тому після подорожі це був інший челенж.

Коні приїхали не в найкращій формі і знадобилося десь три дні на відновлення. Хочу відмітити що в Токіо були створені супер умови для коней: стайні з кондиціонерами, великі бокси, класні грунти — організація на найвищому рівні!

Слід зауважити, що ветеринарна клініка на місті була оснащена всім необхідним, тому ветлікарям вдалося допомогти коням поновити спортивну форму. Також там були ваги для коней та лабораторія, де можна здати кров на аналіз і завдяки цьому було ще легше контролювати стан наших партнерів, що дозволило найкраще планувати тренування.

Шлях до дому був трошки легшим. Після скарги вершників, на те, що для коней це дуже важкий переліт, організаторам транспорту вдалося змінити план зворотного польоту і коні вже поверталися коротшим шляхом через Сибір, що зайняло приблизно 14 годин.

4. Чи спостерігалась різниця в умовах перебування спортсменів на Іграх?

— Умови були приблизно однакові що в Ріо, що в Токіо. Кімнати для спортсменів з ліжком, шафою, ванною кімнатою. Японія дуже прогресивна і раціональна країна, як ви знаєте, принцип роздільного збору сміття існує тут вже багато років. З відходів, які пройшли термічну обробку створюють величезні штучні острови, на одному з яких і було побудовано олімпійське селище. Ліжка тут були зроблені з картону, а матраци з пластику.

Що стосується харчування, то наші «походи» за їжею обмежувались рестораном, але по простому – до наших послуг була олімпійська їдальня, але там повністю витримувались усі карантинні заходи.

5. Група підтримки — в чому полягала їх допомога?

— У Ріо, крім Михайла Пархомчука, мене супроводжувала коновод Аліса Кованько та два тренери були поруч- Есін Рамуні та Шеф Янсон. Зі мною у Токіо приїхали мій тренер Михайло Пархомчук та грум Евелін Раттус, також нам допомагав ветеринар збірної Португалії. Ми вже всі давно працюємо разом, і кожен знає що робити — в нас дуже дружня команда.

6. Як можна охарактеризувати тренерську допомогу безпосередньо в роботі з конем і в роботі зі спортсменом стосовно психологічної підготовки?

— Я, як вершник, повністю контролюю весь процес, тому що саме я несу повну відповідальність за стан мого коня та за наш виступ, я вже дев’ять років з Флераро, і знаю що йому потрібно. Найважливіше, щоб він почував себе добре, був у гарному настрої. Він вже досвідчений боєць, йому вже 18 років, тому ми більше працюємо над підтримкою мускулатури і не робимо багато елементів. В мене також є психолог, завдяки якому я змогла перенести всі нервові потрясіння, зберегти рівновагу і завершити почату справу.

7. Чи була можливість опробувати бойовий манеж і як коні себе поводили, чим відрізнялось оточуюче середовище під час цього, як саме пройшов цей час і на що конкретно він був витрачений?

— В нас була чудова нагода аж три рази опробувати бойовий манеж, неймовірно прикрашений, чудова атмосфера, все йшло як треба. Під час виступів були коні, які лякалися, особливо великих телевізійних камер, саме через це одному вершнику не вдалося показати високий результат, бо кінь побачив камеру вкриту пластиком від дощу і зірвав всю їзду. Я постійно треную свій в’їзд в манеж та зупинку, адже дуже важливо перше враження, і судді завжди звертають на це увагу .Також я відпрацьовую кожен кут, саме там іде підготовка до діагоналі, або центральної лінії і елементів. Багато роблю переходів, особливо по схемі тесту.

Коротенькі запитання стосовно безпосереднього виступу у Токіо:

а\ Глядачі – впливала їх кількість на трибунах на твоє самопочуття під час виступу?

• — Ні, не впливала. Коли я концентруюсь на виступі, мене не турбує присутність або відсутність глядачів, але це завжди приємно виходити з арени під оплески.

б\ Коли ти більш впевнено себе почувала вже виїхавши на бойове поле – в Ріо, чи в Токіо?

• — Я завжди впевнена коли вже сиджу верхи, я розраховую тільки на себе.

в\ Чи ставилась конкретна задача наїздити певний відсоток, чи ці цифри були орієнтовними, якщо так, то якими саме?

• Ні, задача завжди одна — їхати без помилок, показати сильні сторони і гармонійно виповнити те, що не дуже вдається.

г\ Чи відволікало щось тебе зі сторони під час виконання тесту у Токіо?

• Мене ні, але Флераро відволікся на зупинці перед осаджуванням, тому воно вийшло не гарним і ми втратили бали.

д\ Були моменти під час виступу коли ти відчула що кінь вийшов з під контролю?

• Не враховуючи осаджування – ні. Я їм дуже задоволена.

е\ В чому полягали твої помилки як вершниці під час виступу?

• Мені здається , що зіг-заг я могла б зробити без помилок, адже це мій коронний елемент.

є\ Наскільки ти була задоволена результатом виступу і які саме відсотки отримали у Ріо і зараз, в чому різниця?

• Завжди хочеться більше і краще, але, враховуючи все що ми пережили, я задоволена своїм виступом. В Ріо був вище результат, але місце приблизно таке саме. Дон Грегоріус був в кращій формі, але ми загубили багато балів саме тому, що камера на літері С осліпила його, він злякався і стрибнув у іншу сторону, потім я взагалі не могла заїхати в кут біля С, але є як є. Тому це і є такий складний вид спорту — ми працюємо з живими створіннями.

ж\ Суто на твій погляд, чи відчула ти превзяте відношення саме до українських спортсменів?

• Ні, все було класно, хочу відмітити, що саме на таких змаганнях, де збираються найкращі вершники світу, відчуваєш себе частиною великої родини, ми підтримуємо один одного, радіємо один за одного, допомагаємо — немає косих, або засуджуючих поглядів, бо всі розуміємо, це не легка справа. Суддівство було на вищому рівні!

з\ Під час ОІ у Токіо довелось з кимось з «креків» поспілкуватись?

•  Так, ми спілкувалися, обговорювали різні моменти, дивилися та вболівали за інших вершників.

и\ Довелось на трибуні спостерігати за виступами інших вершників? Що про це можеш розповісти?

• У Токіо було дуже потужне поле, всі вершники профі, з багатим досвідом. Цікаво було спостерігати за командною боротьбою, за тим, яка тактика була в кожної команди, як мінялися місця між країнами залежно від виступу кожного, і як зростала напруга для останнього виступаючого, бо вже саме від його виступу остаточно залежало чи буде у команди медаль і яка саме. Також цікаво було слідкувати за тим, як вершники виходили із скрутних ситуацій під час виконання тесту і справлялися з різними випадками. Хочу відмітити, що на цій Олімпіаді було багато молодих коней (9, 10, 11 років), але, не дивлячись на це, вершникам вдалось показати клас та посісти місця в топі, а Шарлота Дюжардін на своєму 10-ти річному Джіо навіть виборола бронзу в індивідуальному заліку і бронзу в командному.

Інна, а тепер декілька питань загально плану:

1. В чому полягав відпочинок від роботи під час перебування на О.І.?

• Було дуже спекотно, тому тренування відбувалось зранку або ввечері, а в середині дня було заборонено виводити коней, і це зрозуміло, іноді на сонці температура сягала 40 градусів. Ми самі також декілька днів адаптувались і перебудовувалися на інший час. Не звично також коли в тебе тільки один кінь — якось сумно, але у вільний час можна було ходити до спортивної зали, спілкуватися з іншими атлетами.

2. У своєму відео-зверненні ти сказала що це останній виступ Флераро. Піде «на пенсію»?

• Так

(https://www.youtube.com/watch?v=HKJ0h6r631s&t=2s)

3. Чи є в тебе ще кінь і які плани на майбутнє як спортсменки?

• Кінь є, але подивимось як воно піде. До ОІ в Парижі залишилось лише 3 роки, то готуватися потрібно вже зараз.

4. Скільки і як буде проходити відпочинок після такої напруженої роботи?

• Може десь на море з друзями, але не на довго, тому що вдома багато роботи.

Інна, редакція журналу «Horses Ukraine» щиро вдячна за надану нашим читачам можливість хоча б трішки поринути в атмосферу Олімпійських Ігор. Бажаємо тобі найкращого здоров’я, плідної подальшої праці на благо розвитку української виїздки, а твоєму чотириногому другу та партнеру заслуженого відпочинку.