З 30 липня до 3 серпня у Штадль-Паура (Австрія) відбувалися одразу два чемпіонати з вольтижування: Чемпіонат Європи серед дорослих та Чемпіонат світу серед юнаків та юніорів.
Наша розмова про Чемпіонат світу з вольтижування серед юнаків та юніорів, а саме серед юніорів (жінки).
Всього у жіночій категорії було заявлено 56 спортсменок, які спочатку мали виконати дві композиції, обов’язкову та довільну. За результатами цих виступів відбиралися 20 найсильніших дуетів: вони в останній день змагань представляли довільну програму. Переможницю визначали за сумою трьох тестів.
За світову першість у класі “юніори” вийшли змагатися також дві вольтижерки з України – Polina Shovkova та Kateryna Panasenko.
В обов’язковій програмі Polina Shovkova, якій допомагали добре знайомий спортсменці кінь з кличкою Belasco (Axis TSF/Barracuda) та лонжерка Cornelia Raddatz, отримали оцінку 7.359, це було доволі високе 14-е місце. Kateryna Panasenko на спині коня Jethro (nr/nr) у супроводі лонжера Tomasz Ogonowski виконала обов’язкові елементи дещо гірше, її результат 6.582 відповідав 44-у місцю.
З другим тестом обидві українки впоралися краще: Polina Shovkova з оцінкою 8.100 фінішувала на 9-й позиції.
Kateryna Panasenko посіла 41-е місце з результатом 6.462. На жаль, показники Катерини не відповідали вимогам до допуску учасників до третього тесту.
Заключне випробування:Polina Shovkova серед топ-двадцятки посіла почесне 10 місце з підсумковим результатом 7.841.
Редакція журналу звернулась до Поліни та Катерини з проханням поділитись своїми враженнями від участі у найпрестижнішому світовому турнірі.
Полiна Шовкова:
«Цей рік був одним із найважчих у моєму житті – я жила сама в Німеччині, багато працювала на стайні, кожного ранку підйом о 6:30, догляд за кіньми, потім тренування по п’ять годин на день (за будь-яких погодних умов) та водночас підготовка до іспитів: 11-й клас – НМТ, вступні до вищого навчального закладу. День був замалий – хотілося + 3 години. Було декілька травм, які доводилось лікувати. Але я все подолала за підтримки родини та друзів. Я зустріла багато цікавих талановитих в людей. Це неймовірний досвід: я навчилась самодисципліни, розв’язувати свої проблеми самостійно, обирати пріоритети, неймовірно зблизилась зі своїм конем завдяки тому, що доглядала за ним, годувала, робила фізіопроцедури, а з тренером та лонжером ми стали справжньою командою».
«Поїздка на Чемпіонат світу з вольтижування була важливою метою в моєму житті, і я щаслива та горда за ті результати, яких досягла. В планах було війти у топ 10 – і ми це зробили!!! Вся команда працювала на повну потужність! Цього разу я змогла опанувати всі свої страхи. Я відчула що значить бути професіоналом – це коли багато годин тренувань нарешті зливаються з твоїм тілом i, навіть якщо голова непокоїться – тіло саме робить свою справу, це як рефлекс, який назавжди зі мною. Це моя перемога після великої праці! Дякую всім, хто допомагав мені весь цей час: FEI Solidarity та директору Jean-Philippe Camboulives, ВФКС за допомогу в оформленні документів, моїм тренерам Anthony Bro-Petit та Cornelia Raddatz, також моєму вірному чотириногому другу Trakki. Щиро дякую всім за підтримку та віру в мене». 
Катерина Панасенко:
«Перш за все хочу декілька слів сказати про підготовку до чемпіонату, яка була дуже насиченою. Після змагань у червні в місті Френштат у Чехії, я продовжила тренування вдома зі своїм татом Владиславом Панасенко на наших конях. На початку липня поїхала вже до тренувального табору у Вроцлав (Польща) де ми разом з польською командою готувались упродовж 10 днів. Після табору продовжили підготовку поблизу Варшави. Тут ми мали змогу тренуватись не тільки на коні, але й на так званому movie (механічний рухливий макет коня). За цей час я потоваришувала з польською командою. Ми не лише тренувалися разом, але й проводили час, ходили в кіно, готували національні страви. Атмосфера була як у великій дружній сім’ї.
Спочатку за планом на чемпіонаті світу я мала виступати на коні Нугат та польською лонжеркою Мішель Кунг, але за два тижні до чемпіонату у нього сталася травма ноги. Тому за час що залишився до старту довелося готуватися на іншому коні. Це був кінь Джетро і лонжер Томас Огановський. На ньому також мали виступати дівчата з Польщі, Англії та Швеції. Спершу було трохи важко – новий кінь, нові відчуття, але з кожним тренуванням я почувалася впевненіше й змогла виконати все заплановане. Ми користувалися програмою тренувань, яку створив наш тренер з Франції Ентоні Бро Петі. Крім занять на коні в нас були й тренування на movie, багато фізичних вправ і кардіо. Загалом підготовка проходила чудово: в дружній атмосфері, взаємопідтримці та взаємодопомозі.
Вже на чемпіонаті в Австрії я зустрілася з Поліною. Ми зараз тренуємось в різних країнах, але удвох ми виступали в складі збірної команди України. І нам обом допомагає один тренер – Ентоні Бро Петі. Ми дуже зраділи зустрічі, адже давно не бачилися. Протягом усіх днів змагань ми разом тренувалися та підтримували одна одну» .
Владислав Панасенко «Сам виступ був для Каті був досить непростим. По перше – це була заміна коня майже перед самим чемпіонатом, залишалось небагато часу на підготовку. По друге, Джетро, відносно молодий кінь і це були його перші змагання такого рівня. Тому він був дещо тривожним, а це негативно вплинуло на його бали, та оцінки вольтижерів які виступали на ньому. Тож Катя не змогла показати себе по максимуму. Але, не дивлячись на все, вона не розгубилася в складній ситуації, змогла мобілізуватись, заспокоїти коня і повністю виконала як обов’язкову, так і довільну програму (freestyle). Я вважаю, що це був важливий досвід, який перетворює звичайних спортсменів у справжніх професіоналів».
Катерина Панасенко: «Під час чемпіонату я познайомилася з багатьма спортсменами з різних країн, які також нас підтримували та надихали. Було дуже приємно відчути таку атмосферу єдності та дружби, адже всі ми проходили схожий шлях і розуміємо один одного.
Я дуже вдячна всім, хто мене підтримував – моїм батькам за те, що завжди допомагали мені тренуватись та були поряд, тренеру Ентоні Бро Петі, який вірив у мене, створив для нас унікальну програму тренувань і завжди мотивував рухатися вперед, а також польській команді, яка щиро підтримувала й надихала мене. Це був неймовірний час, сповнений нереальних емоцій. Я щаслива, що мала можливість поїхати на чемпіонат світу та представляти Україну на такому рівні».
Редакції журналу залишається висловити подяку нашим мужнім спортсменкам та їх командам й побажати у наступному році побачити їх на пьедесталах пошани на всіх турнірах європейського та світового рівня.
P.S.
В категорії «юніори» серед жінок срібло, якому відповідала оцінка 8.618, виборола представниця Австрії Clara Ludwiczek, помічниками цієї спортсменки були кінь sti Royal XL (Asti Spumante/Let Kiss) та лонжерка Lena Kalcher-Prein. Третє місце віддали ще одній австрійській вольтижерці Fanny Seidl – у її команді працювали кінь Filon (Uphill/Ulana) та лонжер Kevine Moneuse. Оцінка бронзової призерки склала 8.523.
Перше місце з результатом 8.666 посіла данська вольтижерка Josephine Vedel Sondergaard Nielsen, а допомагали їй здобути перемогу кінь Sultan EG (Sezuan 2/Capri) та лонжерка Hanne Haagen Hansen.
