2022 – рік випробувань на міцність! (до підсумків року) Частина 1

Частина 1

Що до загальних питань життя українських кіннотників під час повномасштабного вторгнення росії на територію України.

Не встигли кіннотники країни відійти від випробувань попередніх років – два роки поспіль «мучила» ринопневмонія, яка не давала можливості нормально організовувати життя, в тому числі й спортивне, надалі – ковід – постійні зміни дат та місць проведення змагань та інших заходів, як початок нового, двадцять другого року змусив змінити життя не тільки кінноспортивне, а й взагалі всіх українців.

Вже перші тижні повномасштабного вторгнення російських військ на територію нашої держави змусили нас здригнутись і від діянь рашистів щодо відношення до коней. У всіх нас в пам’яті фотографії та розповіді очевидців про знущання з коней в Бучі, спалені, або вщент зруйновані стайні. «Орки в Гостомелі спалили цілу стайню з живими конями». «Конюшню «Крылатый Мустанг» Вики Балюры разбомбило. Лошади, которые были в конюшне, погибли». Игор «Алюр»: «Конюшни затоплены! Лошадей успели выпустить в лес!». Лисова Маша (Чернігів): «По нам працюють гради». 

І це тільки сота доля звірств так званих «асвабадителей».

По мірі просування рашистської навали по нашій території багато кінноспортивних комплексів, шкіл, клубів в Харківський, Київській, Сумській та інших областях, вимушені були евакуйовуватись в більш безпечні місця і тут на допомогу приходили наші військові. До прикладу: бійці Дніпропетровської бригади ООС знайшли покинутих коней і пройшли з ними 15 кілометрів, щоб вивезти тварин із зони бойових дій у безпечне місце. 13.06.2022 відбулась евакуація коней військовими ЗСУ з зони бойових дій на Харківщині. Бійці 130-го батальйону, 112 бригади вивели з під обстрілів залишених без нагляду в зоні бойових дій коней та собак. За попередньою домовленістю, на власному коневозі за тваринами приїхав Леонтій Бугайчук. Евакуація коней та собак в Харківський кінний завод пройшла успішно!

Частина власників коней, стаєнь, клубів самостійно вивозили своїх коней у більш безпечні місця. Треба зауважити, що тільки в Дніпропетровській області в КСК «Кlimenko Stable», КД «Лелеки», СДЮСШОРі прихисток знайшли понад 200 коней.

«Дякую усій команді кінної бази «Лелеки», які вигружали коней посеред ночі і піклуються про них усі ці дні і окремо тобі, Сергей Черних, що прийняв нас, допоміг з перевезенням, одразу відгукнувся і турбуєшся про наших коників. Ти справжній друг, ми це завжди знали, а зараз тільки переконалися ще більше .- написала Валерія Сафронкова у ФБ.

Влад Федосов о Клименко Стейбл: «Навіть наш кінь знайшов у вас прихисток та гарне піклування! Дуже вдячні Evgeny Lapa та всій вашій команді!». Олег Остріков: «Вот такие лошадки приехали к нам в Круглик из под Гостомеля. Откармливаем приводим в порядок. На днях должен быть кузнец. Будем делать педикюр. Спасибо всем кто их спасал».

Усі кіннотники та приватні власники коней вдячні за допомогу Благодійному Фонду «Ukrainian Equestrian Federation Charity Foundation», створеному вже у перші тижні березня. Основними напрямками його діяльності є координація отримання допомоги від донорів як у натуральному, так і грошовому вигляді, доставлення до України гуманітарної допомоги у вигляді кормів для коней та розподіл між тими, хто такої допомоги потребує, створення притулків для коней на території України та одного в Польщі, а також утримання цих притулків, евакуація коней у більш безпечні місця. За сприяння ВФКС частина коней була евакуйована у стайні Львова, Мирогощанського іподрому. «Зараз на конюшні в Мирогощі живуть 38 коней та поні, евакуйованих з-під Києва, Краматорська, Сєвєродонецька. Чекаємо ще» – розповіла Вікторія Марущак.

«Сьогодні ми дізналися про перші позитивні результати наших перемовин з Fédération Equestre Internationale на спортивному форумі у Лозанні – написав Генеральний Секретар ВФКС Михайло Пархомчук — «Було прийняте рішення про надання ще 2-х мобільних стаєнь по 40 боксів кожна для коней-біженців з небезпечних територій. Таким чином FEI допомогла нам забезпечити притулок для 120 коней на території України. Надалі ці стайні будуть передані та використовуватися ВФКС для проведення змагань»

Так, дійсно, через місяць з початку війни на території КСК «Гранат » у Львові вже була встановлена, забезпечена підстилкою, кормами евакуаційна конюшня, де коні могли безоплатно перебувати тиждень, поки оформлювались документи на перетин кордону. Волонтерську допомогу у реевакуації в цей час надала також команда зі Швеції, яку очолював Josephine Robéus, Вона прибула до нас на 3-х коневозах +3 батмани, що значно збільшило можливість надати допомогу у переміщенні кінського поголів’я. 

Допомогу від Фонду кормами, спорядженням отримували нужденні незалежно від приналежності чи неприналежності до Всеукраїнської Федерації кінного спорту. Завдяки безпосередній участі Михайла Пархомчука, Таїсії Стадниченко, Ірині Звездовській і всій їх команді вдалось налагодити шляхи розподілення по різних областях України гуманітарної допомоги що надходила, а ця робота дуже кропітка і відповідальна. 

Але не тільки кормами забезпечував Фонд. «Нам вдалося об’єднати близько 20 міжнародних організацій, які готові надавати ветеринарну допомогу українській кінній спільноті» зазначав у ФБ М.Пархомчук. Таким чином персонально ветеринарні лікарі України, а не приватні власники, отримували гуманітарну допомогу у вигляді ветпрепаратів, інструментів, необхідних для надання медичної допомоги коням.

Окремі рядки нашого оглядового матеріалу за 2022 рік хочеться присвятити активній допомозі з перших тижнів війни і по нинішній час, різноманітних окремих українських та іноземних волонтерських об’єднань, благодійних фондів та просто небайдужих людей. Завдяки їх допомозі вдалось підтримати та зберегти частину найціннішого кінського поголів’я, починаючи з відомих всім Cornet Obolensky і Comme il faut.

«Колектив Дергачівської ДЮКСШ, співробітники та викладачі ДБТУ, які допомагають утримувати коней, не дивлячись на відсутність заробітної плати з початку військових дій, щиро вдячні Фонду UA Аnimals за надання матеріальної допомоги на утримання коней та корм для них».

«Колектив та керівництво «Sumyhorseclub» висловлює подяку нашим друзям з Польщі за допомогу для нашої стайні. Дякуємо Fundacja Benek, та всім хто нам допомагав у зборі та транспортуванні гуманітарної допомоги».

«Друзі, вчора ми цілісінький день були у дійсно приємних клопотах, адже нарешті отримали таку довгоочікувану допомогу від шведського фонду #helphorsesinbucha, що був заснований Josefine Esperansa».

Але неможливо оцінити внесок у збереження кінського поголів’я також тих, хто має пряме відношення до кінного спорту України – це безпосередньо самі спортсмени, ветлікарі, судді, адмінперсонал кінно-спортивних установ. (Катерина Щербина, Ене Бердиєва, Таїсія Стадніченко, Оксана Пінчукова, Андрій Черних, Віктор Коновалов та багато-багато інших). 

Наталія Бобровська: «Величезна подяка Kateryna Shcherbyna та BEVA — The British Equine Veterinary Association за допомогу ветеринарними препаратами та матеріалами! Все вже в пригоді!».

Леонід Джмиль: «Кому потрібна ветеринарна допомога коням поблизу Білої Церкви —  дзвоніть, приїду безкоштовно допоможу поки вистачить ліків. Проїду куди буде можливість доїхати. Якщо буду не на чергуванні. Бережіть себе і своїх скакунів».

І таких дописів ми бачили безліч, тому приєднуймось до вислову: військові й волонтери стоять поруч — одні захищають нашу державу, другі — самовіддано їм допомагають.

Катерина Щербина: «У нас з Мером визначне досягнення! Ми проїхали дорогами України 10000 км. Різні ці дороги були, різні люди нам траплялися. Ми перевезли орієнтовно п’ять тон сіна, 5400 кг зернових та люцернових гранул»

Наталія Настенко: «Сегодня получили и уже отправили гуманитарную помощь с Люксембурга!»

Наталія Бобровская: Благодаря Людмила Вициан, Оксана Хлебас , Мария Руденко и Бернадет Ур-Барна лошадки КСК «Винниччина» теперь с кормом. 15 мешков мюслей для лошадок и для собачек. Спасибо вам огромное за вашу помощь, труд, внимание в такие трудные дни».

Завершальні місяці року! Здавалось, ми всі вже якось пристосувались до поточної ситуації – хтось відремонтував стайню, багато хто вже повернув своїх коней до постійного «місця проживання», але війна і страждання кіннотників, як і всього населення України, продовжуються. Безумовно, відсутність світла, води, опалення, вносить свої корективи в організацію життя спортивних шкіл, клубів, приватних стайнь, однак деякі з них і досі зазнають руйнувань від прямих влучань снарядів рашистів. Ілюстрацією є нещодавні «прильоти» вже у листопаді по кінному клубу «Деймоус» Запорізької області, а у грудні по 65 кінному заводу Дніпропетровської області. Залишається тільки радіти, що і люди й коні залишились живими.

Однак не тільки завдяки самовідданій праці всіх хто в цей час знаходився поряд з кіньми, волонтерській допомозі, жили весь цей рік кіннотники. У пеклі війни у лавах ЗСУ та ТРО виборюють свободу і незалежність України і ті, хто безпосередньо причетний до кінного спорту – наш Олександр Путілін, який, ще перебуваючи в АТО, «вибирався» з передових позицій на декілька днів на змагання і всі ці роки був на коні, Ярослав Рибка (Дніпро — зараз з контузією знаходиться у військовому шпиталі), Микола Зозуля (Полтавщина), Сергій Количев (Миколаїв), Олександр Цапін (Хмельницький), Олександр Наволочка (Запоріжжя), Юрій Труш, Іван Гордон Іван (Львів) та багато-багато інших. Заслуга нашого спортсмена, тренера та судді Ганни Масленнікової, яка служить в лавах ЗСУ, нещодавно була відзначена пам’ятною медаллю «Захиснику Батьківщини». «Безліч медалей отримала за своє життя, але ця особлива для мене» –сказала Ганна у відповідь на наше привітання. В короткому матеріалі перелічити всі прізвища наших захисників просто неможливо, але вони мають знати, що ми, кожен на своєму місці, чим можемо допомагаємо наблизити перемогу.

У постійному страху за життя своїх близьких, які воюють безпосередньо на фронті, живуть родини кіннотників. Так, з перших днів повномасштабного вторгнення рф на територію України на передових позиціях знаходяться чоловіки нашої Ксенії Новік, Юлії Пархоменко та багато інших.

Не вистачить слів і місця в статті, щоб розповісти про наших кіннотників, які під час війни втратили здоров’я. Наприклад Ольга Акіншина — для того, щоб її «поставити на ноги» докласти зусилля і матеріальні й організаційні знадобились всі, починаючи від Президента ВФКС і до кожного, хто навіть її не знав особисто. Валерія Софранкова під час евакуації також потрапила в автомобільну аварію зі значними наслідками для здоров’я. Певний час після звільнення Бучі відновлювався Валерій Корінь. 

Можна годинами описувати розпач тих, хто побачив своє вщент, або частково розтрощено рашистськими снарядами житло. 

«Не солодко» прийшлось і тим, хто перебував деякий час на тимчасово окупованій території. Скільки хвилювань і намагань хоч якось отримати звістку від нашого супер секретаря змагань Анни Швецової було у всіх членів Колегії суддів протягом півріччя! Всі полегшено видохнули довідавшись, що з Балаклійського району Харківської області через територію росії та Литви їм з чоловіком таки вдалось дістатись Києва.

Не обійшлось в цьому році без гірких втрат. З сумом ми всі зустріли звістку про загибель Романа Бєлінського, який ще на початку відкритого вторгнення русні на нашу територію, зміг вивезти з Києва своїх коней і, як вірний син своєї Батьківщини, пішов її захищати на фронт. Нещодавно кіннотники проводили в останню путь військових з м. Дніпро Юрія Лісняка та В’ячеслава Давідовича. Пішов з нашої сім’ї легенда українського триборства Володимир Олександрович Сорока.

Ці та всі інші прізвища кіннотників та їх близьких, друзів, залишаться в пам’яті представників кінної спільноти України надовго, надовго в нашій душі буде тліти біль також і за загиблими нашими чотириногими партнерами, пам’ятник яким виглядає так: