Друзі! Вирішила звертатися до читачів нашого українського кінного журналу саме так, тому що хочу поділитися досвідом тільки з тими, хто має мету почути, хто вчиться нового попри вік і досвід, чиє серце відкрите до правди, любові до світу, коней, людей і Бога, тому що в цьому всьому і є прояв Всесвіту і справжньої любові до того що нас оточує.
Ця стаття не буде схожою на спортивний огляд, а також не буде розповіддю про мене, це шлях по якому я йду багато років і продовжую йти, вчитися, ділитися досвідом. Як на кожному шляху, по якому ми йдемо, ми зустрічаємо різних людей, події, але кожного разу повертаючись додому ми вже ніколи не будемо тими ким були до цього.
Цього разу, завдячуючи моєму спонсору і долі, я мала можливість виступати у такій чудовій країні як Італія. Турнір, що проходив у місті Ареццо, почався для мене 5 березня 2025 року. Наша команда чітко планувала і вибирала місце для проведення спортивного збору, бо саме планування є важливим елементом на початку кожного спортивного сезону. Для нас було важливим почати його на відкритому ґрунті й повернутися додому з тим, щоб почати працювати також вже поза стінами закритого манежу. Кожен тренер, який вивчав і має академічну освіту, розуміє систему планування: довгострокове і короткострокове, звичайно що має бути ціль під яку ми підлаштовуємо всі збори та змагання, але в кожного вона своя. На жаль в Україні, через обмеженість ресурсів, багато спортсменів, якщо і мають можливість виїхати на міжнародні змагання, то використовують цю можливість «на максимум», тому часто заявляються у маршрути з великою зірковістю, або на досить високі, але ми маємо зважати на те, що там конкурентність є в рази вищою, кількість турнірів у кожному регіоні більшою, плюс втома у дорозі може впливати на кінцеві результати. Хочу наголосити, що у Європі це є нормальною практикою розпочати збір з маршрутів на 10 сантиметрів нижче, ніж маршрути на яких працює вершник на наших полях, особливо корисна така практика для ментально-психологічної підготовки молодих коней, або вершників початківців, чи дітей.
Важливим елементом у підготовці є ментальний фітнес. Чітко розуміючи, що вдалий досвід закарбовується у пам’яті та дає «крила впевненості», а на кожний невдалий старт нам потрібно 5!!! вдалих, щоб наша психіка і мозок знову почали працювати в позитивному настрої, то це не вигадки, а чіткі дані психологічних досліджень в галузі спортивної психології. Тому, плануючи свої виступи, попіклуйтеся про планування і про своє психологічне налаштування.
Наступною особливістю підготовки є робота з диханням, фізичною підготовленістю і витривалістю і, звісно, дисципліна у всьому, адже повторювані дії, які ми робимо кожного дня на конюшні – догляд, планування по часу роботи коней та інш. – допомагає як опора перед стартом зібрати думки до купи та трохи зменшує тривожність. Особливо корисно давати завдання щодо догляду за конем або амуніцією саме дітям та вершникам з невеликим досвідом виступів на міжнародних аренах.
Наступне про що хочу написати: команда – це важливо, ми маємо розуміти, що коні завжди мають бути на першому місці, не результат, а здоров’я та добробут коней, тому у Вашій команді має бути досвідчений коваль, ветеринар, коновод, тренер. Якщо ці фахівці працюють з Вами постійно, то це в рази буде підвищувати Ваш результат. Зазвичай ми бачимо, що на змаганнях в Європі працюють й остеопати й досвідчені ветеринари, які використовують різні новітні технології такі як магнітно-резонансна терапія, кріо терапія або для зменшення навантаження після виступу, або як розігрів перед стартом, тож й ми маємо нести ці важливі нові тенденції в Україну.
За всю мою тренерську і спортивну діяльність завжди хотілося показати й впроваджувати в Україні таке правило: кінь має відповідати зросту і вазі вершника. До чого я це веду? На багатьох міжнародних турнірах і в Ареццо також, велику частину маршрутів складали маршрути для поні, в яких змагаються діти від 10 до 17 років на висотах від 1 м до 1.30. Звичайно така система підготовки вершників дає гарний результат та позитивно впливає на майбутнє юних вершників, тому хочу звернутися до тренерів й батьків – не треба відмовлятися, якщо Вашій дитині пропонують спершу спробувати взяти уроки на поні або райт-поні, адже дійсно багатьох дітей одразу ж саджають на великого коня і часто розкрити повністю свій потенціал для дитини досить складно. До речі, на цьому турнірі виступав син топового вершника світового рівня Крістіана Альмана на своєму поні, дочка Едвіни Топс-Александр також постійно бере участь у поні класах, тому нам в дитячому спорті просто необхідно розвивати цей напрямок, інакше виходити дітям одразу на рівень Чемпіонатів Європи буде досить складно. Потрібно прокладати шлях з малечку і тоді ми будемо наповнювати досвідом дітей, поступово ускладнювати рівень турнірів і лише тоді всі складові будуть на своєму місці: фізична, ментальна підготовка і досвід.
Також не менш важливим критерієм у підготовці до змагань є конкурентне здорове середовище. На таких турнірах ти не чекаєш оцінки «з трибун», тобі не розповідають як треба у випадку коли ти не питаєш пораду, твоїм студентам не говорять як їх треба тренувати, бо є таке поняття як тренерська етика. Саме в такому безпечному просторі МОЖЛИВО спокійно тренуватися, вчитися, помилятися, адже тебе не порівнюють ні з ким і, ні з чим, а кожен займається своїми справами та своїми кіньми. Майже кожний вершник, який їхав 155см. був з тренером на розминці й це дуже важливо.
Дійсно, щоб досягати висот треба розуміти, що спорт рухається вперед і безумовно потрібно постійно вдосконалюватися і вчитися. Наразі існує багато платформ он-лайн, майстер-класи на яких можна перевірити взагалі чи у правильному напрямку ти рухаєшся і чи вірно ти працюєш, якщо немає свого постійного тренера чи куратора. В маршрутах CSI* середня кількість вершників на цих змаганнях в Ареццо складала 45-50 голів, а у CSI3* та CSI4* була значно більшою, в деяких з них вершників було 120. В такій великій конкуренції й кількості вершників дійсно важко потрапляти в призи, але можливо.
Маю зазначити, що наразі коні стали більш сильні, швидкі, й тому така тенденція диктує необхідність ставити маршрути відповідні, а час проходження у першій фазі робити більш жорсткішим, тому всі працюють на великих галопах і це не про швидкість, а про ритм і віїздженість коней що дає змогу робити більш короткі повороти. Маршрути для молодих коней, так само як і для основних категорій, в Ареццо проводять на 2-3-х полях протягом одного тижня і це чудово, тому що ти маєш можливість попрацювати на різних аренах в рамках одного турніру. Це дуже корисно особливо для молодих коней. На мою думку, якщо починати підготовку молодого коня саме з зимово-весняних зборів, а при наявності можливості захопити серію турнірів в Іспанії взимку, потім Італія навесні по 3-5 тижнів, то до початку літа молоді коні чи вершники будуть мати вже досить вагомий досвід і форму, щоб продовжувати виконувати основні завдання в даному сезоні вже вдома. Саме такого збору перед Ланакеном (Бельгія) мені, мабуть, дуже не вистачило у 2018 році. Щодо мене особисто, то я мала можливість виступати на 5 конях 5 тижнів, тобто в середньому 40 маршрутів відстрибала за цей період.
Розуміючи стан і ситуацію в нашій країні, хочу підкреслити, що кожен на своєму місці повинен розвиватися, використовувати можливості для отримання досвіду і знань, вчитися бути не тільки вершником з високими результатами у спорті, а і як ставати людьми, допомагати, підтримувати ІНШИХ. Нам потрібно зрозуміти, що все починається з кожного з нас і це про персональну відповідальність, яка переростає в колективну, коли кожен з нас справді може і має запитати себе в якому стані фізичному і ментальному я сідаю на коня та що я можу йому дати, чи можу розкрити його потенціал, або використовую тільки для заробітку чи для досягнення мети, чи вистачає мені цих знань і умінь, або я користуюся навичками тренерів, які раніше вчили, але світ змінився відтоді, тож й ми маємо бути сучасними. Як часто Ви питаєте себе: як я пояснюю чи розумію таке навіть елементарне поняття як збір коня, чи пройшов мій кінь, якій є таким самим атлетом і спортсменом, всі етапи перед цим, такі як: ритм, розслаблення, контакт, прямолінійність, імпульс і тільки тоді збір. Наче я описала прості, базові речі, але чомусь практика і спостереження за роботою вершників і тренерів в Україні показує інше. Коли ти потрапляєш на тренування чи змагання за кордон, фокус уваги направлений на всебічний розвиток коня і створення умов для максимального комфорту і розкриття потенціалу. Більше уваги приділяється навіть не стрибкам, а виїздженості коня, тренованості, його топ-лінії та вправам на керування й гнучкість, і це не про постійне подолання великих перешкод. Так, це нормально на основному коні іноді їхати набагато нижчі маршрути, і це нормально, коли спортсмен не може бути постійно в піковій формі, так само як наші партнери-коні. Хочете покращити результат, моя порада – починайте з себе: баланс, фізична та ментальна кондиція, наявність фундаментальних знань й прокачка вмінь та навичок.
Сучасний тренер, спортсмен це не тільки людина яка може їздити верхи або тренувати, кожен вершник високого рівня має бути розвиненим всебічно, тобто розуміти як працювати з кіньми різного віку і рівня підготовки, що означає етапність та послідовність, знати основи ветеринарії, біомеханіку коня і вершника, нутриціологію, основи брідінгу і розуміння топових ліній і сімей, основи планування, менеджменту у кінній індустрії. Майже кожен спортсмен має спонсора, а отже це навичка комунікації, щоб спілкуватися за кордоном – то є знання мови, щоб бути в формі – це обов’язкова робота з тілом, для мене, наприклад, це йога. Існує дуже багато програм для вершників, саме на пропрацювання потрібних груп м’язів, особливо корисними такі вправи є для дітей, або для вершників з невеликою кількістю коней в роботі, але які хочуть бути в формі. Я добре розумію, що випити бокал пива легше ніж працювати над собою, але в цьому й полягає наш шлях – це вибір кожного, тож бажаю розуміння нам всім всього викладеного вище, поваги один до одного та наших чотириногих партнерів, об’єднання та взаємодії, здорової конкуренції, адже кожен з нас є прикладом для когось, або для себе самого. Тож немає когось гірше чи краще й не має бути цих порівнянь – є ти сьогоднішній, та ти вчорашній, ось з ким маємо конкурувати й це найскладніший маршрут в нашому житті.
Щодо схем маршрутів, то маю наголосити, що організаторам змагань у нас в Україні, та й курс-дизайнерам, важливо зрозуміти, що кожен маршрут має бути побудований для певної вікової категорії коней чи вершників, тому, що головною метою є здобуття позитивного досвіду вершником і конем. Що саме я маю на увазі? – маршрути для молодих коней мають мати певні дистанції, рівні підходи, а категорія відкритих класів іншу мету. Тобто, на мій погляд, неможливим є один показ для категорії відкритий клас і молодих коней, тому що цими двома групами виконуються різні задачі.
Важливим моментом для спортсмена також є вивчення новітніх правил у кінному спорті, через те, що ФЕІ оновлює їх щороку, тому важливо бути підготовленим і знати їх. Наразі в нашій Всеукраїнській федерації над оновленням національних правил змагань з кінного спорту на основі Правил FEI працюють досвідчені судді і невдовзі ми вже будемо мати їх нову редакцію.
Сподіваюся що стаття стане корисною для багатьох, кого доля привела в кінний спорт. Дякую за увагу і бажаю перемог і миру всім нам.
