Longines Global Champions Tour, CSI5* Суперфінал, Суперкубок, Прага (Чеська Республіка), (випуск журналу №54)
Довгий та складний сезон 2021 добіг логічного завершення. На кінноспортивній арені чеської столиці відбувся фантастичний Суперфінал Longines Global Champions Tour, в якому взяли участь 15 переможців відбіркових етапів, і можна лише позаздрити тим, кому пощастило спостерігати за цією подією наживо. Шоу було прекрасно оформленим — піротехнічні та світлові ефекти розробляли унікальні фахівці, тому на поведінку навіть полохливих від природи коней вся ця краса майже не впливала. Майстерно збудований маршрут від Uliano Vezzani — надзвичайно складний та водночас дуже лояльний до чотириногих конкуристів. Призовий фонд у розмірі 1,5 мільони євро. Доброзичлива атмосфера, що панувала під дахом спортивного комплексу надавала підтримку учасникам — тут щиро вболівали за кожну пару, не поділяючи атлетів на лідерів та аутсайдерів. І, нарешті, чудові виступи 15-ти дуетів, кожен з яких заслуговував на перемогу, але в цьому плані Суперфінал приніс чимало несподіванок, бо драматичних моментів на празькій арені вистачило б на декілька сезонів. І про них ми, як завжди, розповімо трохи детальніше.
Згідно з форматом турніру для учасників Суперфіналу передбачено 2 раунди без перестрибування. Штрафні очки сумуються за обома раундами, показники часу враховуються за результатами другого. Висота перешкод сягає 165 см, причому їхня складність поступово зростає, тож розслабитись на цьому маршруті абсолютно нереально. Звичайно, учасники і не збираються цього робити — кожен налаштований перемагати, але ось і перша велика драма: з гри вибуває шведська зірка Malin Baryard-Johnsson разом з El Barone 111 Z (Emerald/Naktibro), пару видаляють з поля, тож у другому раунді вона вже не стартуватиме.
Чергова несподіванка — досвідчений голландський атлет Harrie Smolders з Bingo du Parc (Mylord Carthago*HN/Tsigane Semilly) вщент розтрощує потрійну систему та заробляє на цій перешкоді одразу 12 штрафних очок. На 3 очки менше записує у пасив легендарний британець John Whitaker, який виступає у парі з Unick du Francport (Zandor/Peche du Heup), а його співвітчизник Sameh el Dahan разом з WKD Aimez Moi (Je t’Aime Flamenco/My Honey Hill) завершує раунд з 8 штрафними. Без порушень фінішують лише 5 пар. Це Darragh Kenny та VDL Cartello (Cartani 4/B-Estelle), Ірландія; Ben Maher та Explosion W (Chacco-Blue/Untouchable), Велика Британія; Sergio Alvarez Moya та Alamo (Ukato/Mariona), Іспанія; Henrik von Eckermann та King Edward (Edward 28/Koningin de Lauzelle), Швеція; Olivier Robert та Vangog du Mas Garnier (Cornet Obolensky/Natasha), Франція. Решта учасників фінішує з мінімальними 4-ма штрафними, а попереду ще один раунд, який за складністю аж ніяк не поступається першому.
У другому раунді виявляється, що встановлена автором маршруту норма часу таки була дуже жорсткою. Намагавшийся реабілітуватись Smolders заробляє на ній додаткове штрафне очко, тепер в його пасиві їх 13. Два штрафних за перевищення норми часу нараховують і ветерану-британцю — Whitaker завершує виступ з 11 штрафними. І зовсім несподівано за кількістю порушень його випереджає французький дует: після ідеально відпрацьованого першого раунду Robert та Vangog фінішують у другому з 12-ма штрафними очками. Переможець сезону Peder Fredricson та його напарник H&M Christian K (Namelus R/Sirnanda) намагаються провести заключний раунд більш вдало, але після початкових 4 ш.о. привозять до фінішу ще 11, і це вже зовсім далеко від призових місць. Добровільно відмовляється завершити раунд Sameh el Dahan на Aimez Moi, а швейцарський атлет Bryan Balsiger з AK’S Courage (Chepetto C/Orchieede) хоча й дістається фінішу, але з 12-ма штрафними, і з загальною сумою 16 ш.о. посідає 13-е місце.
Бельгійський конкурист Niels Bruynseels разом з Delux van t & L (Toulon/Ulricke van’t Paradijs), так само як і американець Spencer Smith, у якого під сідлом Theodore Manciais (Kashmir van Schuttershof/Mifrane Manciaise) виступили досить стабільно, заробивши по 4 ш.о. і в першому, і в другому раунді. За підсумками ці два дуети посіли відповідно 8 та 7 місця.
Двом парам вдалося у другому раунді покращити свої результати. Германський атлет Daniel Deusser разом з Killer Queen VDM (Eldorado vd Zeshoek/Derly Chin de Muze) перетинає фінішну лінію з нульовим результатом та показником часу 62.69 сек. та посідає 6 місце у Суперфіналі. Британець Scott Brash також завершує другий раунд без штрафних, але Hello Jefferson (Cooper vd Heffinck/Hovis) долає дистанцію спритніше, за 62 секунди рівно, що відповідає почесному 5-му місцю.
У запеклій боротьбі провели заключний раунд британський та ірландський дуети. Обидва вони трохи не впоралися з емоціями, тож після чистого першого раунду у другому фінішували кожен з одним порушенням перешкоди. Але не треба забувати про швидкість проходження дистанції — Ben Maher та Explosion зупиняють хронометр на відмітці 60.65 сек. та здобувають бронзову нагороду Суперфіналу, а Darragh Kenny разом з Cartello програють суперникові 7 сотих секунди та залишаються поза п’едесталом. Це нагадало ситуацію дворічної давності, коли Кенні також поступився Махеру у Суперфіналі, щоправда у 2019 році боротьба велася за золоту та срібну нагороди, цього ж разу на кону стояла лише бронза.
Лишилося розповісти про двох кращих учасників празького Супер Гран Прі. Іспанський атлет Sergio Alvarez Moya в парі з вороним красенем Alamo був бездоганним у обох раундах та дуже сподівався здобути перемогу, аби присвятити її двом передчасно померлим дорогим людям: своєму батькові та батькової подруги, відомої чеської конкуристки Анни Келлерової. Звичайно ж прикро, що йому не вдалося втілити в життя цю мрію, але програв він дуже сильному супернику.
Показник часу срібного призера склав 62.48 сек., а переможець Суперфіналу швед Henrik von Eckermann та його King Edward перетнули фініш на відмітці 60.82. Сталеві нерви у поєднанні з технічною майстерністю зробили свою справу — раунд у виконанні шведського дуету був фантастичним, вболівальники оцінили виступ гідно та аплодували йому стоячи. “Протягом сезону я намагався виграти хоча б один етап, аби потрапити на цей фінал, тому що я знав, що на цьому полі, у цій атмосфері у мене буде шанс на перемогу”, — так прокоментував підсумки Суперфіналу щасливий Henrik von Eckermann. Ми ж завершимо цей огляд словами Президента турніру Яна Топса (Jan Tops): “Сьогодні ви побачили кращий вид спорту. Чемпіони усіх етапів, що змагаються тут разом, роблять цей фінал найпрестижнішим з усіх Гран Прі.”
CSI5*, Суперкубок, Прага (Чеська Республіка), 18-21 листопада 2021 р.
Вже втретє сезон найпрестижнішого з конкурних турнірів завершується не лише Суперфіналом, в якому за вищу нагороду змагаються атлети-індивідуали, а ще й Суперкубком Чемпіонської Ліги. Це різновид командних змагань, що проводиться у форматі плейофф. Найцікавішою його особливістю є те, що до складу команд, на відміну від національних збірних, здебільшого входять представники різних країн. Всього команда нараховує 6 атлетів, з яких на кожний виступ тренери та менеджери обирають трьох. Тож стратегія боротьби набуває величезного значення, хоча технічну підготовку спортсменів також потрібно враховувати, інакше не уникнути неприємних сюрпризів, які трапились на празькій арені у заключний день змагань.
Переможці сезону 2019 команда Shanghai Swans дуже прагнула повторити минулий успіх, до того ж шанси на вдалий виступ у них були цілком реальні. Але сталося зовсім не так, як гадалося. Malin Baryard-Johnsson, яку спіткала невдача у індивідуальному Суперфіналі, в першому ж раунді Суперкубка не змогла порозумітися із своєю напарницею H&M Indiana (Kashmir van Schuttershof/Halifax) — зароблені цим дуетом 13 ш.о. відкинули команду на аутсайдерські позиції. Реабілітуватися у другому раунді вершниці також не вдалося — до 13 штрафних додалися ще 4. Аналогічний внесок у вигляді 17 очок до штрафної “скарбниці“ зробив і Max Kühner разом Elektric Blue P (Eldorado vd Zeshoek/French Kiss P), тож зусилля дуету Christian Ahlmann — Dominator 2000 Z (Diamant de Semilly/Cephale 2000), який відпрацював обидва раунди з загальною сумою 5 ш.о., на жаль виявилися марними. Свій шанс на перемогу втратила і ще одна команда, яка складалася з дуже сильних гравців — Valkenswaard United. Лише Peder Fredricson в парі з Catch Me Not S (Cardento 933/Ralmea (ex.Black Lady)) у першому раунді дістався фінішу без порушень, але 12 ш.о. у виконанні дуету Marcus Ehning — Stargold (Staccato Gold/Charme) та ще 9 ш.о. від пари Edwina Tops-Alexander – Fellow Castlefield (Je t’Aime Flamenco/Bred by Liefhebber) помітно похитнули впевненість команди. Щоправда, Ehning компенсував невдалий початок чистим фінішем у другому раунді, але помилку на маршруті допустив Fredricson, а вже чергові 12 ш.о., привезені Едвіною, разом перекреслили сподівання валкенсвардців на будь-які нагороди в цьому сезоні.
Команда Paris Panthers під керівництвом Rob Hecstra провела успішний сезон і також була серйозно налаштована на призові місця. Трійка досвідчених вершників до складу якої увійшли дуети Harrie Smolders — Monaco (Cassini II/Ulla II), Darragh Kenny – VDL Cartello (Cartani 4/B-Estelle), Gregory Wathelet – Nevados S (Calvados Z/Nestia S) у першому раунді заробила мінімальну кількість штрафних — 10 очок, та з подвоєним ентузіазмом почала готуватися до вирішальної битви.
Переможці сезону 2018, команда Madrid in Motion не змогла скласти гідну конкуренцію “Пантерам”. Хоча Marlon Modolo Zanotelli разом із Grand Slam VDL (Cardento 933/Wonder) та Maikel van der Vleuten з Beauville Z (Bustique/Wrinton) пройшли дистанцію другого раунду без порушень, та їхній товариш по команді Mark McAuley, у якого під сідлом стартував Jasco vd Bisschop (Dulf van den Bisschop/Verania) “наламав дрів” по повній: його 13 штрафних за сумою двох раундів позбавили мадридців шансу знов опинитися у стані переможців.
А от Пантери билися за нагороди до останнього — блискучий “чистий” раунд від Kenny доповнили Smolders та Wathelet, які фінішували кожен з 4 ш.о., таким чином Paris Panthers з результатом 18 штрафних очок здобули комплект срібних медалей.
Berlin Eagles, єдина команда, яка повністю складалася з представників однієї країни, попри дуже неприємні обставини зуміла зробити прорив до п’єдесталу. У першому раунді Ludger Beerbaum разом із Mila (Monte Bellini/Lintoubette) невдало подолав складну перешкоду і заробив на цьому не лише штрафні очки, а ще й перелом пальця. Другий раунд вершник їхав, зібравши докупи спортивну мужність та силу волі, і його 4 ш.о. були гідним внеском у командний залік — навіть травмованим ветеран конкуру зарахував у пасив найменшу суму штрафних очок. Philipp Weishaupt — Coby 8 (Contagio/Estefania) фінішували на одному повалі, а пара Christian Kukuk — Checker 47 (Comme il Faut 5/Pamina) другий раунд провела бездоганно, завдяки чому Berlin Eagles посіли 3-є місце у Суперлізі чемпіонів з результатом 22 ш.о.
London Knights, єдина команда, до складу якої було включено молоду спортсменку з категорії U25, сповна відчула на собі тиск з боку досвідчених переможців Суперліги. Проте лондонці продемонстрували на бойовій арені блискучі знання стратегії командної боротьби. Після помилки, допущеної дуетом Olivier Philippaerts — Le Blue Diamond v’t Ruytershof (Plot Blue/Diamanthina van t Ruytershof) у першому раунді, брат Олів’є Nicolas в парі з Katanga v/h Dingeshof (Cardento 933/Tabelle Dingeshof Z) та Emily Moffitt разом з Winning Good (Winningmood/Amylandra M) помірковано стримували рух по маршруту, і це дозволило двом дуетам фінішувати без вагомих помилок, записавши у пасив лише штрафи за перевищення норми часу. Таким чином London Knights з 7 ш.о. у першому раунді одразу зробили заявку на перемогу, а коли у другому раунді Moffitt та Winning Good продемонстрували чи не найкращий фініш у кар’єрі, титуловані брати Philippaerts вже ніяк не могли схибити на шляху по вищої сходинки п’єдесталу. Olivier та Nicolas Philippaerts подолали дистанцію бездоганно, і остаточний результат у 7 штрафних очок сенсаційно приніс лондонцям Суперкубок Чемпіонської ліги!
По завершенні церемонії нагородження організатори об‘явили про офіційне закриття сезону 2021. Сподіваємось, що наступні шоу будуть не менш цікавими та захоплюючими, та щиро вітаємо переможців Longines Global Champions League!