В календарі міжнародних змагань триборців польське місто Baborówko відзначилось як 17-й кінний фестиваль CCI4*-S & CCI4*-L. В цьому році організатори внесли в його Програму змагання не тільки CCI3*-S, CCI2*-S, CCI1-Intro (зі спеціальним призовим фондом), а й новинку – CNC100 національного рангу.
Крос-дизайнером (технічним делегатом Олімпіади у Парижі) був Марцин Конарский. Вперше у Бабаровці в якості техделегата працював представник Великобританії Стюарт Бунтин.
Дуже знаковим є факт участі у таких престижних змаганнях спортсменів нашої країни. Україну у категорії CCI4*-S представляв мсмк Сергій Черних в парі з Іссак PKZ-08, а у CCI3*-S – мсмк Олег Перелигін з конем Корвет Стінгрей-16.
CCI4*-S.
В даній категорії стартувало 29 спортивних пар, але лише 20 з них змогли завершити трьох денний марафон.
Після повернення до дому я поспілкувалась з Сергієм Черних і отримала відповідь на три коротеньких запитання:
Виступом у манежній їзді ти задоволений?
В цілому, в міру наших можливостей, так, але у порівнянні з 80% у переможця – результат начебто й не дуже.
Що спонукало тебе відмовитись надалі продовжувати рух по дистанції кросу?
Стартували нормально, частину дистанції йшли без проблем.
Проте надалі, на одній з перешкод, дещо некоректно зробили стрибок і білий прапорець залишився в нас праворуч. Тож я мав миттєво вирішити чи судді зарахують це як перешкода не подолана, чи просто збитий прапорець – мені самому потрібно було прийняти рішення, бо наш рух далі у випадку суддівського рішення про не долання цієї перешкоди міг привести до подальшої заборони на деякий час брати участь у змаганнях, або відкликання чинної кваліфікації, а так я сподівався що найближчим часом зможу повторити спробу її отримати на інших турнірах.
CCI3*-S.
На старт цього випробування вийшло 63 спортивних пари, фінішували 54, в тому числі й Олег Перелигін.
Більш детально поспілкуватись з Олегом Перелигіним стосовно змагань в Баборовці мені випала можливість під час Етапу Кубка України з триборства в Жашкові на початку липня.
Олеже, передісторія поїздки на ці змагання яка?
– Мені запропонував поїхати до Баборовки Сергій Черних. Я так розумію – йому потрібно було отримати кваліфікацію на 4 зірки, тож він туди збирався, тож я й погодився.
А погодився лише, так би мовити, скласти йому компанію, чи тобі це теж потрібно було.
Звичайно ж потрібно, мені потрібно було спробувати 3 зірки проїхати.
А три ще не їхав?
Минулого року в осені я лише отримав кваліфікацію на три й ось нагода – вирішив спробувати.
Як дорога склалась?
Дуже тяжко. Ми туди їхали практично три доби.
А чому так довго? По кілометражу начебто й не дуже далеко.
По перше – проблеми з документами. Весь час чогось не вистачало. Спочатку виникли проблеми з запрошенням з Бабаровки. В електронному вигляді на федерацію воно не прийшло, тож довелось ночувати у Львові та чекати на нього. О 9-й годині приїхали на кордон та встали в «Є» чергу. По-друге, вже там потрібно було оформити зелену карту, а тільки через добу з нею, як з’ясувалось, дозволялось перетинати кордон. Це нововведення почало працювати з нового року, тож до 24-ї години вимушено залишались на кордоні, й тільки на ранок змогли його пройти, а надалі вже без перешкод добирались до місця дислокації.
Олеже, а коні нормально перенесли таку дорогу?
Тяжкувато було, але плюс-мінус на наступний день вони вже відновились.
На місці змагань ніяких проблем не виникало?
Трохи було, але наш український вершник через іншу людину попри вже практично складений старт лист на манежну їзду допоміг перенести наш старт на наступний день, що дозволило збільшити час на відновлення коня.
Що можеш сказати про манежну їзду?
Мені здається (починали їзду рано), що я його недостатньо розім’яв, тож він був дуже енергійним, проте судді написали гарний, енергійний кінь, але вважаю що саме це трохи завадило отримати більш високі оцінки – з кроком з за цього були проблеми. Тож отримали 39,3 штрафних очок.
Повернімось до огляду кросу, розкажи про свої враження. Чи е з першого погляду різниця між кросами для 2-х зірок які ти їхав торік і зараз з тим, що ти побачив на 3-х зірковій трасі?
З першого погляду (бо крос-дизайнер був той самий) начебто й не дуже – стиль побудови мені зрозумілий, але тут в Боборовці було не так, як в Щегомі.
А в чому ти побачив різницю?
Мені здалось, що тут стояло трішечки легше, проте я ж три зірки в Щегомі не пробував, тож це було перше враження.
І яким воно було після огляду траси. Чи були такі моменти, коли ти в деяких місцях мав сумнів що все пройде добре?.
Таке відчуття з’явилось вже на 7-й перешкоді.
А далі таких місць у твоїй уяві було багато?
Було: 13 та 14 (дві морди коня), вхід та вихід з води, 22 – друга перешкода – система складна – з пагорбка, відкрита канава. Але в цілому мені сподобалась траса, бо були місця де потрібно було напружуватись, але вони перемежувались з відрізками, так би мовити, «спокійними» – лайт, на яких можна було коневі передохнути й знов важчий відрізок.
В мене питання, ти один оглядав крос, чи разом з Сергієм?
Спочатку ходив сам, а вже потім попросив Сергія подивитись, бо було пару таких моментів де я сумнівався що до вірності підходу до перешкод, але він порадів йти так, як запропоновано курс-дизайнером, бо там все вираховано й не треба нічого вигадувати – тож я так й поїхав.
А були під час цього сумісного огляду в тебе моменти, коли ти все ж-таки з ним не погоджувався спочатку, й пропонував свою тактику долання певної перешкоди?
Так, в деяких місцях ми це обговорювали, але я прийняв за основу його поради, тож остаточно саме мого рішення в цих випадках Ви знаєте, мабуть, не було, точно ні, бо я розумію що Сергій більш досвідчений, тож його поради дуже цінні.
У підсумку який результат кросу та як ти сам оцінюєш результат?
По перешкодах чисто, а за перевищення норми часу все ж-таки були штрафні – це за 25 секунд запізнення. Я очікував що мені буде набагато складніше тому, що мій кінь тільки дві зірки минулого року добіг тим самим й заробив допуск на три. У нього досвіду не багато, попри те, що фізично він в мене готовий, але 3 зірки взагалі вперше. Тут головне й для нього й для мене було морально пройти цей шлях. Скажу відверто, що десь до 12-13 перешкоди я сам хвилювався, й тільки тоді вже повністю відчув, що Корвет іде, і вже тоді заспокоївся. Сергій після фінішу навіть сказав, що якби я так само як другу половину йшов по дистанції з самого початку, то й штрафу за час не «спіймав» би.
Розумію що перший раз це складно: й чисто, й в норму – це дуже складно. Проте вам це вдалось. Ти сам задоволений?
Так, звісно так. Гадаю що перша спроба нам вдалась.
По конкуру, отримавши у сумі за два випробування 49,3 штр. очок, з яким завданням для себе вийшов на старт?
Ветінспекцію після кросу ми пройшли без ускладнень, я розумів, що близько по місцях нікуди не попадемо, да й завдання такого ніхто не ставив, тож потрібно було рівно, спокійно відпрацювати на маршруті, щоб отримати кваліфікацію – це й було в цілому завданням. По друге – це досвід, там досвід колосальний набувається – купа й коней, й вершників, обстановка, емоції – надихаєшся, й бажання працювати після таких змагань величезне.
Дійсно це те, заради чого й потрібно на міжнародки їхати. А скільки штрафних в тебе для кваліфікації було в запасі?
Мені здається 16 – чотири повали – тож два ми зробили – це 8, тож ще навіть й запас був.
Які надалі плани з цим конем?
Гадаю Чемпіонат України, а там будемо дивитись.
На завершення нашої розповіді про участь українських триборців у 14 кінному фестивалі у польському містечку Баборовка, хочу побажати нечисленній кількості вершників України у такій складній олімпійській дисципліні кінного спорту гідно представляти свою країну у подальших міжнародних стартах навіть попри війну. Віримо нашим ЗСУ!
