Якщо чесно, то для мене запрошення від директора львівського КЗ ДЮСШ «Буревісник» Алли Ігорівни Хохли на ювілейний турнір, присвячений пам’яті вдатного тренера, ім’я якого добре відоме всім кіннотникам старшого покоління, не кажучи вже про триборців, було дуже приємним. В Україні такі турніри можна перелічити на пальцях однієї руки – щорічний відкритий міський турнір пам’яті заслуженого працівника культури України Людмили Андріївни Китаєвої у Дніпрі, у Києві – турнір пам’яті Анатолія Аврамовича Сумцова – здається все. Тож поїздка до Львова обіцяла, у всякому разі, по-перше, зустріч з вихованцями Бориса Аркадійовича Трутнева, а по-друге, мені, як судді з багаторічним досвідом, було дуже цікаво подивитись «в ділі» в цілому на роботу суддівської бригади, яка в основному складалась з місцевих суддів. Я навмисно наголосила на словах в цілому, бо з багатьма з них ми постійно працюємо на змаганнях різних рангів. Очолила суддівську бригаду суддя 1 категорії Анна Вольська, яка протягом 4-х днів хапалась за все – від роботи трактористом на бойовому полі до суддівства змагань і з конкуру, і з виїздки.
Приємно була здивована професійною роботою секретаря змагань Вікторії Слюсарчук, яка, можна впевнено стверджувати, здала практичну частину іспиту на присвоєння 2 категорії секретаря змагань. Разом працювали всі. Не можна сказати, що все було ідеально, але ідеального ніколи не буває, тож головне – командна робота.
Саме про наявність командної роботи свідчить відповідь на одне з запитань, яке я задала директору школи Аллі Ігорівні під час нашої бесіди:
Наскільки за ці три роки, які Ви працюєте директором – мова саме про цей турнір, а не про всі змагання в школі – Ви відчули зміни в колективі по відношенню до такого турніру? Якщо так, то в чому саме?
– Цього року це ювілейні змагання, тридцяті, а для мене як організатора – треті, тож я вам дуже дякую за це запитання тому, що мені власне про саме позитивну динаміку хочеться розповідати годинами. По-перше, хочу зауважити, що це в нас вже другі регіональні змагання – все ж таки статус турніру підвищився, по-друге – склад суддівської колегії з кожним турніром пам’яті Б.А. Трутнева не тільки кількісно, а і якісно підвищується. Дуже важливо що тренерсько-педагогічний склад нашої школи – комунального закладу ДЮСШ «Буревісник» – має змогу переймати досвід у дуже кваліфікованих суддів, і власне це допомагає проводити змагання на хорошому професійному рівні.
Треба зауважити, що до проведення змагань адміністрації школи вдалось залучити спонсорів, призи від яких, у більшості, вручали їх представники: @nature_du_cheval, ЗТД @_pavlivskiy КСК, @vilna_krayina, @sadoviy_centre_kazkoviy_sad, @_equieco, ЛьвівСітіБуд, Greencenter lviv – такою кількістю спонсорів можуть похизуватись не всі школи.
Спортсмени з задоволенням отримували не тільки медалі та грамоти, а й цінні призи.
На церемонії нагородження переможців і призерів у подоланні перешкод був присутній й депутат Львівської міської ради Віктор Доскіч.
Про перебіг змагань з виїздки ми попросили розповісти нашим читачам міжнародного суддю Ірину Шульгу.
До програми змагань турніру було включено тести для дітей, юнаків, юніорів та класу «L».
Категорія «Діти» – вершники демонстрували своїх партнерів у Попередньому та Командному призі. У перший день змагань взяли участь 6 спортивних пар, а 5 у другий день. Вони представляли Львівську та Донецьку області.
У Попередньому тесті В перемогла Олександра Шейко разом з Магнітом (Львівська обл., КЗ ДЮСШ «Буревісник») з результатом 68,32% (тренер Анастасія Приходько). До трійки призерів потрапили Катерина Парубчак та Віраж (Донецька обл., ОСДЮШ з кінного спорту, сучасного п’ятиборства та тріатлону. Вона отримала від суддів 64,661% (тренер Оксана Гут). Злата Іванська та Мішель (Львівська обл., КЗ ДЮСШ «Буревісник») посіли третє місце – 64,375% (тренер Аліна Телюк). На другий день лідер змагань не змінився. У Командному призі Олександра Шейко та Магніт отримали 64,425%, а друге та третє місце відповідно посіли представниці Донецької області Єлизавета Іванченко (64,100 %) і Катерина Парубчак (62,075%), які виступали на одному й тому ж коні з кличкою Віраж. Тренує призерок Оксана Гут. Учасники тестів показали розуміння базових принципів правильної посадки та продемонстрували вміння керування конем.
Для вікової категорії «Юнаки», згідно з Програмою змагання, проводилось два тести – «Командний приз» та «Особистий приз». Два дні поспіль зміни лідера не відбулось. Софія Дорноступ та Агент Грей, які представляли Донецьку область, мали у перший день 62,475 %, а у другий 62,483% (тренер Оксана Гут). У другий день Софія виконала норматив першого спортивного розряду. Два інших призери помінялись місцями. Владислав Ільків та Хайлар (Львівська обл., КЗ ДЮСШ «Буревісник») у «Командному Призі» був другим з результатом 60,909%, в «Особистому призі» змістився на третю сходинку та отримав шістдесят відсотків рівно. Дарина Сиховська та Тонус (Львівська обл., КЗ ДЮСШ «Буревісник») за результатом першого дня у «Командному Призі» посіла третє місце – 59,899 %. В «Особистому призі» вона піднялась на друге місце та отримала від суддів 60,882%.
У віковій категорії «юніори» було заявлено дві учасниці, але стартувала лише одна Марія Райчева, представниця Донецької області. У «Командному призі» вона та її партнер Рафаель отримали 60,350%, а в «Особистому призі» 62,990% – тож Марія підтвердила свій перший розряд. Треба відзначити, що всі судді оцінили виступ вершниці й в перший, і в другий день змагань з мінімальною різницею.
Наймасовішим змаганням турніру став клас L. За призові місця у тесті L5 змагались 10 спортивних пар. І тут два дні поспіль лідер також не змінювався, а срібний та бронзовий призери призери помінялись місцями. У тестах L5 та L6 першою була Катерина Кот та Талісман (Донецька обл., ОСДЮШ з кінного спорту, сучасного п’ятиборства та тріатлону), тренер Оксана Гут. Результат спортивної пари 68,6195% та 64,167% у перший та другий день відповідно. Марія Марченко та Айсидора Дункан (Рівненська обл., тренер Петро Плекан, була другою у тесті L5 – 66,905%, проте у тесті L6 вона змістилась на третє місце з результатом 61,653%. Представниця Донецької області Марія Райчева разом з Істочником у тесті L5 були на третьому місці – 64,571%, а у L6 навпаки перемістилась на друге з результатом 62,014%.
Загалом у виїздці ми побачили 25 спортивних пар з трьох областей України. Більшість з них вже брали участь у змаганнях, а деякі отримали свій перший спортивний досвід. Цей старт став для всіх гарним поштовхом та стимулом на початку сезону, дав можливість зробити висновки та скоригувати подальші плани.
Наступні два дні 30-го, ювілейного турніру пам’яті Б.Трутнева були присвячені подоланню перешкод.
Якщо умовно розподілити всі маршрути залежно від їх висоти, то можна визначити ті спортивні пари, які показали найкращі результати:
На висотах від 60 до 80см. відзначились в категорії «діти» Христина Рякіна, яка представляла КСК «Сивка» з м. Ужгород (тренер Оксана Хльобас), в категорії «аматори» – Вікторія Глушко з КК «Грація» (тренер Лілія Шевченко) та Іван Яцина, який в парі з Танзанітом представляли Львівський Хорс Хаус (тренер Юрій Дуля).
У відкритих класах в цих маршрутах першість була на стороні Людмили Гордон – одноклубниці Івана Яцини. Наталія Банас – «Каретний двір» (тренер Сергій Жогов) посіла 1 місце у маршруті висотою 70см, а вже на висоті 80см знов відзначилась Вікторія Глушко.
В маршрутах висотою 90-110см. взяли участь 5 спортивних пар. Не всім підкорились ці висоти, проте перше місце на висоті 90см залишили за собою Дарія Олійник з Музою, які представляли КЗ ДЮСШ «Буревісник» (тренер Анастасія Приходько), а Ганна Пшенична в парі з конем Ленон були неперевершені в наступних маршрутах №4 та №5.
Зауважимо, що Ганна Пшенична представляла на цьому турнірі приватного власника, а тренує вершницю кмс Альона Нікітенко, яка, до речі, стартувала на двох конях та виграла маршрут висотою 105см., поступившись першим місцем у найвищому випробуванні своїй вихованці Ганні Пшеничній.
Участь у такому престижному турнірі дасть змогу спортсменам не тільки підвищити свій рівень, а й відчути себе дотичними до дійсно свята, яке в ці дні відбувалось у них в обласному центрі.
Під час змагань мені випала нагода поспілкуватись з людьми, спортивна біографія яких напряму пов’язана з ім’ям тренера Бориса Аркадійовича Трутнева. На сторінках нашого журналу ми багато писали про ці турніри у минулому, розповідали про Бориса Аркадійовича, тим більше приємним був той факт, що у вестибюлі школи цього року також була оформлена «стіна пам’яті» з його фотографіями.
Розмова з мсмк Петром Плеканом
Для тебе у твоєму житті прізвище Трутнев – що воно значило колись та зараз?.
– Для мене тут в школі все почалось саме з Трутнева. З 1980 року я почав займатись у Бориса Аркадійовича.
Ти прийшов до нього «новачком», чи вже мав досвід спілкування з кіньми?
– Так,, вже був з кіньми – перший мій тренер Котельніков, а після того, як вже навчився облігчатись, їздити трохи, тоді вже Борис Аркадійович забрав до себе.
В групі почав тренуватись, чи то були індивідуальні заняття?
– Та ні, тоді індивідуальних занять та персональних тренерів не було, тож, звичайно в групі.
Скільки знадобилось часу, щоб вийти під його керівництвом на більш високий рівень в межах вже України?
– Перший старт з ним був у 1983 році, тоді ми командою виграли чемпіонат України по юнаках у триборстві. Надалі, у 1984 ще раз взяв участь у таких змаганнях, потім служба в армії, а вже з 1986 року знов продовжив тренуватись під його керівництвом, а у 1989 році я був вже у складі збірної України.
В цей період у складі збірної основний час все одно проводив тут в школі, чи це були постійні збори в інших місцях?
– Практично весь час були на зборах – зі Львова виїжджали весною, а повертались в осені, проте в період змагань Борис Аркадійович весь час був з нами, хоча тренери збірної теж завжди були у співпраці з ним.
З ким зі своїх друзів більшу частину спортивного життя пройшов під його керівництвом?
-Ми завжди були в одній команді з Юрієм Дулею, Олегом Дончаком, Ігорем Телухою, Василем Моряком – Біликом, Грибачовим – ми були однією командою.
Тобто команда у вас була така, яку дійсно можна було назвати командою з великої літери та виставляти на чемпіонати СРСР.
– Так, весь час в нас у Львові була справжня команда триборців, навіть можна було дві команди виставляти на змагання різних рівнів, бо були дуже «серйозні» спортсмени.
Сьогодні ми зустрілись на 30-х за рахунком змаганнях пам’яті Бориса Аркадійовича. Ти можеш сказати що був присутнім всі ці 30 років на цих турнірах?
–Так, всі ці роки я був присутній і радію, що й на 30 роковини з дня їх проведення я теж тут. До речі, у 25 щорічних змаганнях сам як спортсмен брав в них участь, а зараз вже повністю присвятив себе тренерській діяльності.
Вдалось також поспілкуватись й з майстром спорту Юрієм Дулею.
Юрій Степанович, я розумію, що коли ти прийшов до тренера, пам’яті якого ми сьогодні проводимо 30-й турнір, тоді ти був просто хлопчик Юра. Скільки років ти безпосередньо був з Борисом Аркадійовичем?
– З 1980 року, так він мене й вів як основний тренер.
І скільки років тривала ваша з ним співпраця?
– З самого початку коли прийшов до нього і до останнього дня його життя. Для нас всіх ця смерть була настільки несподіваною, що досі в таке важко повірити, бо не болів, і так раптово пішов з життя. Навіть в той фатальний день ми провели з ним тренування, начебто все було гаразд, він пішов до дому – і життя обірвалось.
Які основні риси як тренера тобі подобались в ньому, а які може в той час викликали невдоволення?
– Ми на свого тренера іноді ображались, навіть висловлювали в голос своє невдоволення – це зазвичай у всіх так буває, проте тільки з позицій надалі прожитих років приходить усвідомлення його правоти.
Які з його рис характеру навіть на сьогодні для тебе безапеляційні, а по яких може у вас були суперечки?
– Суперечок як таких в нас не було, були хіба що в процесі тренування, але він прислухався до моїх почуттів в роботі з конем, а потім ми вже з’ясовували що і як будемо напрацьовувати далі. Але саме головне, що в нього було – це людяність. Це сама головна його риса була.
Як спортсмена під його керівництвом які твої основні досягнення?
– Як спортсмена? – саме головне те, що він заклав любов до коней, працьовитість – саме це він намагався закладати у своїх учнів, а далі, за його словами, все інше ви мусите доробити в собі самі.
Як тренер, що перейняв від Бориса Аркадійовича?
– Так, я за основу намагаюсь дотримуватись тих двох основних рис, про які я вже казав, а вже надалі, що стосується методів відпрацювання техніки роботи з конем, намагаюсь завжди прислухатись до своїх учнів. Однакових людей нема, однакових коней нема, тож треба знаходити і поєднувати існуючи методики і залучати свій досвід, бо навіть один спортсмен на різних конях працює по різному, тож тут теж треба тренеру уважно прислухатись до відчуття свого вихованця і тоді п’єдестал наш.
Ці всі 30 років, протягом яких в школі проводяться турніри пам’яті Бориса Аркадійовича, ти на всіх був присутнім?
– Практично жодного не пропустив, бо був його учасником, а зараз – це перший рік вже як суддя сьогодні працюю.
На завершення нашої розповіді хочу звернути увагу читачів на зворушливий момент, якій залишився в серцях всіх присутніх. Під час однієї з церемоній нагородження адміністрація школи запросила до п’єдесталу пошани і Петра Плекана і Юрія Дулю – тож всі, а особливо молодь неодмінно відклала у своїй голові факт споріднення поколінь кіннотників, а може дехто вперше почув про їх зв’язок з Борисом Аркадійовичем Трутневим. Гадаю, що і Юрію Степановичу і Петру Тарасовичу було приємно почути слова вдячності за пам’ять про їх тренера та отримати з рук директора КЗ ДЮСШ «Буревісник» Алли Ігорівни Хохли пам’ятний подарунок.
На завершення нашої розповіді хочеться побажати КЗ ДЮСШ «Буревісник» на чолі з її директором й надалі проводити змагання, присвячені пам’яті видатного тренера Бориса Аркадійовича Трутнева.
