У КЗ ДЮСШ «Буревісник» (м.Львів) Анна Андріївна охарактеризована такими словами:
– «Тренер-викладач з кінного спорту груп початкової та спеціалізованої підготовки. Спеціалізується у дисциплінах кінного спорту: виїздка, конкур.
– У кінному спорті вже понад 40 років, як тренер КЗ ДЮСШ «Буревісник» – 2 роки.
– У роботі акцентовано зосереджується на вдосконаленні техніки, формуванні партнерства між вершником та конем і вихованні вдумливого спортсмена».
– Колишня учениця знаного тренера, майстра спорту міжнародного класу Жогова Сергія Миколайовича, продовжує спортивні традиції у формуванні міцної професійної бази у спортсменів.
– Продовжує активну змагальну діяльність на молодих конях як на місцевому, так і всеукраїнському рівні.
Додаємо також інформацію про заслужені відзнаки: «Найкращий тренер 2025 року» та «Тренер, який надихає» 2026 рік.
Проте редакція журналу вирішила дещо заглибитись у життя Анни з тим, щоб ознайомити своїх читачів з саме «кінним» життям нашої сьогоднішньої ювілярки.
Колись, у своєму інтерв’ю вона так розповіла про свій прихід до коней: «Недалеко від мого дому був яблуневий сад, в якому ми з подругами досить часто в дитинстві гуляли. Одного разу я побачила, що одна з них збирає яблука в сумочку. Я спитала: “На компот?” А вона відповіла: “Ні, коням!” Моєму здивуванню не було меж і я напросилася з нею піти подивитися на коней. На порозі конюшні нас зустрів верблюд, на ім’я Шайтан, якого ми також пригостили яблуками та пішли до коней. На конюшні стояв п’янкий трав’яний запах, а на мене дивилися сильні, граційні, з ніжними великими очима коні-спортсмени. В той момент, я зрозуміла, що моє серце належить їм. І мене влітку 1986 року, дівчинку віком десяти років, було зараховано до ДЮСШ “Буревісник” (м. Львів) в учбову групу. Конюшня була в аварійному стані та згодом у 1988 році ми переїхали на нову, з гарними полями та критим манежем. За три роки перебування в учбовій групі, я пройшла жорсткий вишкіл. Дисципліна, порядок, повага до тренерів, повага до коней, правила ТБ напам’ять, два рази на тиждень вольтижування, виїздкові, конкурні тренування, виїзди в поля. Та найбільше чекала конкурні дні. Мені дуже подобалося відчуття польоту над перешкодами. Тому у 1989 році я стала ученицею майстра спорту міжнародного класу Сергія Миколайовича Жогова, який на сьогодні є одним з найкращих курс-дизайнерів України та суддею національної категорії з конкуру».
Вже у 1990 році вона брала участь у міжнародних змаганнях у Чехії, де здобула 2 та 6 місця. Також неодноразово виступала на всеукраїнських, регіональних та обласних змаганнях з подолання перешкод.
На наше запитання про роль знайомства з видатними постатями в кінному спорті та їх вплив на подальшу роботу, Анна зауважила, що цьому значною мірою сприяло знайомство з досвідом та й безпосереднього спостереження за роботою видатних тренерів школи «Буревісник» – С. М. Жогова, Л. Б. Чернова, Б. А. Трутнева, І. В. Телухи, А. М. Кухти, Р. К. Перунського, бо саме вони своєю працею та відданістю нашому виду спорту надихали її на постійне навчання. У 2003 році Анна переїжджає зі Львова в Одесу, але жага до знань не пройшла – в неї була можливість повчитись й в іноземних фахівців: Стефана Вірта, Ральфа Холенбаха, Хелен Аріаноф, португальського майстра верхової їзди Родріго Кости Матоса, а також тренуватись та навчатись в учасниці Олімпійських Ігор Світлани Кісельової.
Усі знання та досвід, які здобувала Анна Андріївна, вона передавала своїм донькам, прищеплюючи їм любов до тварин, повагу до праці та відповідальність. Її старша – Марта Портенко, наразі є доктор філософії ветеринарної медицини. Сьогодні вона працює ветеринарним лікарем по всій Західній Україні, а також є ветеринарним лікарем КЗ ДЮСШ «Буревісник» та «Equicor». До речі, як кмс бере участь у змаганнях з подолання перешкод.
У світ виїздки шлях в Анни почався понад 10 років тому з її молодшою донькою Катериною, яка у 2025 році виконала норматив майстра спорту України. «Я добре розуміла, що кожна дисципліна кінного спорту має свої особливості та тонкощі, тому ми навчалися разом. Я була поруч на всіх її стартах, підтримувала на кожному кроці. На початку спортивної кар’єри не все складалося легко, і щоб краще зрозуміти критерії оцінювання та шлях до успіху, я просилась волонтером на змагання, працювала секретарем, помічником судді з виїздки, тобто уважно вивчала суддівську роботу з середини».
Ще на один напрямок діяльності в «кінній» біографії Анни хочемо звернути увагу читачів журналу — це суддівська робота, на яку її спонукала праця з Катериною. Ще у 2020 році вона склала іспит та отримала 2 суддівську категорію, а наразі бере активну участь у складі суддівських бригад на змаганнях різних рангів. До речі, нещодавно, на 30-му турнірі пам’яті Бориса Трутнева вона виконувала роль головного судді.
Після повномасштабного вторгнення росії у 2022 році Анна повернулася з Одеси до Львова, а вже з 2024 року почала працювати тренером-викладачем КЗ ДЮСШ «Буревісник» й наразі успішно навчає молоде покоління не лише майстерності верхової їзди, а й прищеплює любов до тварин, повагу до чужої праці, дисципліни, відповідальності та людяності.
Треба зауважити, що окреме місце у її житті займає реабілітація військових та допомога у розвитку адаптивного кінного спорту на базі своєї школи – ця справа присвячена пам’яті її чоловіка – Героя України Дениса Максишка, який мріяв, що після перемоги зможе допомагати нашим захисникам відновлюватися завдяки спілкуванню з кіньми – величними, сильними, благородними та надзвичайно чутливими тваринами. Свідоцтвом продовження роботи Анни з військовими є участь у Львові в нещодавніх змаганнях Василя Куриловича – кулеметника 14-ї бригади НГУ Червона Калина, який в бою втратив обидві кінцівки, але повернути віру в себе йому допомогла Анна.
Ми вдячні Анні Вольській за таку роботу. До речі, вона у складі суддівської бригади нещодавно брала участь й у Відкритому чемпіонаті міста Києва з кінного спорту (“Паралімпійська виїздка”) серед осіб з порушеннями опорно-рухового апарату за участю ветеранів – захисників України.
Редакція журналу бажає Анні Андріївні відмінного здоров’я, поваги своїх вихованців та плідних років праці у справі свого життя в кінному спорті.
