«Червоні маки» – саме під такою назвою у Львові, на цій чудовій базі, пройшли перші в цьому році змагання на відкритому грунті. На відкритті турніру його директор Ольга Дзидзан у своїй коротенькій промові зазначила: «Тиждень тому ми відзначили 81 річницю Перемоги народів Європи та Америки над фашизмом. В ці дні на могили загиблих переможців по всій Європі кладуть вінки з червоних маків, як символ пам’яті, вдячності та вічного життя. Війна знов прийшла на нашу землю. Українці в наші дні жертвують своїм життям заради свободи свого народу. Тож наші змагання в пам’ять про них, а червоні маки є символом єднання переможців всіх цих воєн. Ми вже перемогли, тому віримо в Україну, любимо Україну, живемо заради неї».
Можна просто вклонитись членам Оргкомітету турніру, які, підготовлену нагороджувальну атрибутику супроводили червоними маками (навіть солодкі призи являли собою цукерки «Червоний мак» – це ж треба було до цього додуматись!), а також оформили червоними маками фотозону.
Вже традиційно спонсорами змагань були компанія «Ніко-Захід» – офіційний дилер Mazda у Львові, «Три Стихії», садовий центр «Lemberg Flowers». У центрі бойового поля красувалась Mazda. Як завжди вражає чистота та порядок на території комплексу.
Однак хочу звернути увагу наших читачів ще на один момент – хостел! Саме такою новою спорудою порадували власники КСК. Коли мої колеги-судді повернулись в готельний номер після його «оглядин», втримати їх від потоку слів було неможливо: «ліжка зі шторочками та світильником!», шафки для речей!, холодильники!, індукційні плити!, місця для прийму їжі!…
Потік слів продовжувався: душові обладнані просто супер!, пральні машини!, тераса з видом на поля! – таких умов для проживання в наших КСК немає ніде. Після цього я сама не утрималась і при зустрічі з Оксаною Павлівною Писарчук від щирого серця сказала – дякую! Здається, що під час кожного приїзду на Equicor ми будемо бачити щось нове.
Перш ніж приступити до суто спортивної частини нашої розповіді про яскравий турнір, хочу ще звернути увагу всіх наших читачів на наявність можливості під час перерв у маршрутах змагань з максимальним комфортом перепочити, й в першу чергу тим, хто прийшов з дітьми. Це дійсно був для них відпочинок, бо на території були створені всі умови для цього: на галявині з магічними кіньми відбулись розваги з хобі хорсінгу, працював «дитячий автопарк», надувна гірка та інш.
Під час турніру, особливо з середини дня, глядацькі та віп-трибуна були заповнені, про що свідчить навіть автостоянка комплексу.
Учасниками турніру стали представники біля 30 спортивних клубів та приватних власників з різних областей – якщо перераховувати всіх, то це займе пів сторінки тексту. Приємно бачити, що в цих змаганнях брали участь не тільки окремі спортсмени, а й цілі команди, які змагаються під надійною опікою своїх тренерів. В першу чергу можу відмітити ФКСРО – тут дійсно відчувається професійна робота тренера Дениса Косика з командою і, як правило, зауважень зі сторони суддівської що до знання основних (елементарних) правил поведінки на розминці та бойовому полі не буває. До слова, іноді наші найтитулованіші спортсмени не мають уяви, що після виклику на старт існує певний проміжок часу, після перевищення якого судді повинні фіксувати неявку на старт, а не чекати поки вершник «настрибається» на розминці «до схочу».
Злагоджено працювала всі дні суддівська бригада – дякуємо Ользі Дзидзан за фото. Як головний суддя хочу відзначити дуже сумлінне ставлення до порученої роботи наших волонтерів, які працювали зі стюардами Ларисою Калініченко та Іриною Юрченко, а на бойовому полі виконували обов’язки судді стартера-фінішера. Дякую й курс-дизайнеру Сергію Жогову з його асистентом Юрієм Дулею, Владу Андріюку, Андрію Балук – всі працювали з повною віддачою. Набувають суддівського досвіду Анастасія Жосан та Надія Казначеєва, а поряд з Анною Швецовою Юлія Разьва.
Що до перенесення «основних» маршрутів на середину дня, то це рішення, до якого нас спонукали неодноразові розмови з їх вершниками під час і регіональних і державних стартів, було втілено на цьому турнірі. Саме такий порядок розстановки маршрутів в Програмі дозволяє, по-перше, проводити Гран-Прі в той час, коли глядацькі трибуни практично завжди заповнені, що додає драйву поціновувачам кінного спорту та й самим спортсменам. По-друге – у менш досвідчених вершників, які стартують на нижчих висотах, є можливість поспостерігати за «креками» – як вони розминаються, як поводяться під час виїзду на бойове поле, як технічно та й тактично проходять певні відрізки маршруту – це стовідсотково допоможе молоді підвищувати свій спортивний рівень, а в нас є на кого рівнятись. По-третє, на наш погляд це особливо має сенс в завершальний день турніру, коли спортсмени планують відїзжати по домівках – коні рівня Гран Прі несуть під час маршруту набагато більше фізичне навантаження ніж ті, які стартують на «маленьких» висотах, тож їм потрібно більше часу на відновлення до моменту погрузки. Важливим є також збереження психологічного стану спортсменів рівня Гран Прі, які, як правило, ще й виступають на турнірах в якості тренерів, а можливі невдачі «підопічних» можуть цьому завадити – роздратований тренер не є врівноваженим спортсменом.
Друга частина нашої розповіді про турнір буде стосуватись огляду отриманих вершниками результатів, проте одразу хочу зауважити, що це НЕ Є ПОВНИМ переліком переможців і призерів ВСІХ маршрутів. Ми спробували об’єднати отримані спортсменами результати залежно від висот перешкод, які їм довелось долати протягом трьох днів.
Маршрути висотою 50-85см.
На цих висотах, відповідно до Програми змагання, розігрувались 3 комплекти нагород – серед вершників категорії «діти», аматори та відкритий клас.
В категорії «діти» стартували спортсмени в основному 2013 року народження, а їх кількість коливалась від 3-х до 8. Наймолодшою серед них була Анна Вікович -ьпредставниця КСК «Єквікор» (тренер Богдан Огаренко). Досвідчена кобила Челсі допомогла їй посісти 1 місце у маршруті 75см. Двічі переможницею ставала Злата Жукотанська в парі з Аєробікою з КСК «Тамерлан» (тренер Поліна Гарапенчук), а таку ж кількість срібних нагород допоміг повести в м. Рівне Олександра Юхимчук (КСК «Патріот»-тренер Денис Косик) також досвідчений кінь Дамаск.
На нижчих висотах в цій категорії безперечним лідером була Олександра Мунтяну разом з конем Дашбурун з м.Чернівці (КСК «Meglei Stable», тренер Ілля Меглей). Призові місця посідала й Владислава Крук в парі з Графом Ефе, які тренуються у Дениса Косика.
Серед аматорів найбільша кількість учасників – 9 спортивних пар – брали участь у маршрутах висотою 70-80см., де найбільшу кількість нагород отримав Іван Яцина разом з Танзинітом, які представляли КСК «Lviv Hose House», тренер Юрій Дуля. Гарні результати продемонстрували й спортивні пари Валерія Марусик-Ламборджині DP – тренер Богдан Дзидзан, Марта Пухай-Піар.
Серед вершників-аматорів на дещо нижчих висотах золотою відзнакою Оргкомітету турніру були нагороджені представниці КСК «Гранат» Діана Заводяк – тренер Єлизавета Ржоткевич та КСК Єквікор Ольга Мироненко – тренер Богдан Дзидзан.
Категорія відкритий клас.
У «дорослих» вершників була можливість випробувати на цих висотах своїх молодих коней 2022-21 років народження, тож, варто зауважити, що достатньо успішно з цим завданням впорались Альона Нікітенко з Барітоном, Богдан Огаренко з Пікчерсом. Маршрути були пройдені без штрафних очок, проте дуже бажано все ж-таки намагатись на молодих конях дотримуватись рекомендованих Правилами швидкостей руху. В цій самій категорії, але вже на конях більш старшого віку (що не завжди дорівнює їх турнірному досвіду), перемоги у маршрутах висотою до 75см. включно були на стороні спортивних пар Єлизавета Рякіна-Сіндерелла (м. Ужгород, КСК «Сивка», тренер Оксана Хльобас) та Софії Банас з Радою (КСК «Каретний двір», тренер Сергій Жогов), а в тих, де висота дещо підвищилась – Єви Новікової з Малазією та Артура Гафіліна з Цедріком.
Маршрути висотою 90-115см.
На цих висотах, відповідно до Програми змагання, також розігрувались 3 комплекти нагород.
Категорія «діти» – їх на старт протягом турніру виходило лише п’ятеро, і серед переможців ми знов побачили Злату Жукотанську, але вже з Центуріоном, а також вже першорозрядника Нестора Волошина, який виступав на гнідій кобилі Флор де Ліз та здобув перемогу у перестрибуванні за 1 місце на маршруті висотою 90см., проте вже на 95см., у двофазовому, він поступився «золотом» Максиму Стовповцю з Атлантіком
У відкритих класах стартувала найбільша кількість спортивних пар, тож серед тих, хто долав висоти до 100см. включно, практично половина учасників завершили маршрути без штрафних очок, а переможців визначав час проходження дистанції. Серед них було два майстри спорту – Артур Гафілін в парі з Цедріком та Михайло Кирилюк з гнідим Корнет Паном, кмс Анастасія Шевченко з Хакером, другорозрядниця Марія Гришина разом з Сорбоною PKZ та Вероніка Круглова з Компліментом.
Дещо інша картина і в кількісному, й в якісному вимірюванні, спостерігалась у відкритому класі серед переможців, які долали висоти від 105 до 115см. Якщо у маршруті № 13 (105см.) претендентів було 17 спортивних пар і до перестрибування потрапили 9 (тут перемогу святкувала Марія Гришина з Кальдероном PKZ), то надалі кількість спортивних пар коливалась в межах 6-7 спортивних пар, серед яких лише переможці й срібні призери долали маршрут без штрафних очок. Золото здобули Артур Гафілін і парі з Чіком, Єлизавета Ржоткевич з Сарматом та Богдан Дзидзан, в якого під сідлом була Траст Анжел.
В маршрутах для молодих коней 5 та 6 років учасників взагалі було обмаль. Суперництво між Денисом Косиком в парі з Ахіллесом та Альоною Нікітенко в парі з Квінсі завершувалось «обміном» золотої та срібної нагород, а Сергій Єременко відіграв у Робіна Грегорі золото по шестирічках.
Найпотужніші маршрути турніру – висота від 120- 135см.
Претендентів на нагороди в кожному – обмаль (5-6 спортивних пар). На жаль нам не довелось побачити виступи ані представників команди Тищенко, ані КСК «Klimenko Stable», ані деяких інших кращих конкуристів України. Втім, боротьба за призові місця була запеклою. На висотах 120-125см. на найвищу щаблинку п’едесталу пошани підіймались Богдан Дзидзан (Те Амо PKZ), Анастасія Гелка (Елджі) та Робін Грегорі (Лінкольн Пан).
А вже п’ятірка «відважних», хто заявлявся на Гран Прі, напередодні спробувала свої сили у двофазовому маршруті, який всі вони подолали без штрафних очок, а по часу другої фази перемогу святкувала Анастасія Гелка. Здавалось з такою ж легкістю вони пройдуть й випробування завершального дня, проте не так склалось, як бажалось.
Не склалось у Максима Шевчука – підвів його Клео, тож завершили вони маршрут з 12 штрафними. 8 штрафних «заробила» Євгенія Хомюк з Гранд Кассалом. Досить впевнено й технічно, й тактично, подолали маршрут Максим Бойко з Колізеєм та Анастасія Гелка з Елджі – але все ж-таки допустили по одному руйнуванню, тож якість вручених їм призів визначив час проходження дистанції. (Бойко – 3 місце, Гелка – друге).
Лише одній спортивній парі вдалось завершити запропоноване Сергієм Жоговим випробування без штрафних очок і отримати золоті нагороди. На найвищу щаблинку п‘едесталу пошани піднявся Сергій Єременко, якому допоміг здобути нагороди Квазімодо ван де Бакерсхове.
На церемонії нагородження переможець та призери отримали від Оргкомітету призи та нагороди від спонсора найвищих маршрутів турніру.
Завершуємо нашу розповідь про цей яскравий по всіх параметрах турнір, словами вдячності КСК Equicor, яку висловлювали всі спортсмени, тренери, коноводи, водії коневозів за теплий прийом, спокійну атмосферу, увагу, на перший погляд, до найменших дрібниць, чіткий таймінг змагання.
Від себе особисто хочу також подякувати фотографу Анні Войтюк за таку об’ємну роботу, бо текст без супроводу фотографій втратив би половину своєї яскравості.
