Представники восьми областей України: Запорізької, Волинської, Івано-Франківської, Київської, Черкаської, Чернівецької та Чернігівської взяли участь у першому офіційному змаганні нового спортивного сезону, що відбувся на базі КСК «Equicor». Львівську область представляли спортсмени з кількох кінно-спортивних клубів: «Horse House», «Lemberg Horse Club», «Вікторія», «Шервурд», «Вільна країна», «Каретний двір», КЗДЮСШ «Буревісник», та, звісно, «Equicor»).
Комплекс «Equicor», як і торік, гостинно прийняв спортсменів, тренерів, обслуговуючий персонал, гостей турніру та партнерів. Найвищі маршрути протягом усіх трьох днів проходили за підтримки офіційного дилера Mazda у Львові – компанії «НІКО-Захід», тож з задоволенням, на запрошення їх представників, переможці мали змогу сфотографувались біля презентаційного автомобіля, а на території комплексу всі присутні могли побачити декілька моделей «Mazda».
Особливу увагу гостей привернуло зелене оформлення бойового та розминкового полів – туї та декоративні кущі від садового центру «Lemberg Flowers» додавали маршрутам природної естетики та створювали особливу атмосферу змагання.
На церемоніях нагородження переможці і призери кожного маршруту отримували від організаторів турніру вишукані призи, а чотириногі партнери спортсменів традиційне частування – моркву з рук директора турніру Ольги Дзидзан.
Приємною деталлю для мене стала увага до подій кінно-спортивної спільноти України – в кабінеті директора комплексу Сергія Павлова я побачила передноворічний подарунок Президента ВФКС Андрія Мілованова та настінний календар ВФКС на 2026 рік.
Родзинкою турніру стали як презентація однієї з дисциплін кінного спорту – вольтижування – її представили тренер Влад Панасенко разом із донькою Катериною – учасницею чемпіонатів світу, так й показові виступи з окремими елементами вольтижування учнів кінно-спортивної школи КСК «Equicor». P.S. В планах редакції журналу матеріал саме про групу (сподіваємось) майбутніх вольтижерів.
На відкритих регіональних змаганнях «Equiсor Flower Cup» у складі суддівської бригади поряд з Вірою Кириченко, Анною Швецовою, Іриною Юрченко, Сергієм Жоговим, Юрієм Дулею, Надією Казначеєвою та Анастасією Жосан також працювала команда волонтерів з кінно-спортивних клубів Львова, які у недалекому майбутньому будуть претендувати на участь у кваліфікаційних семінарах ВФКС зі здачею іспиту на звання «суддя 2-ї категорії з кінного спору».
Частина маршрутів, включених до Програми змагання, проходила за Правилами на ідеальний час – саме на них у вершника існує можливість не квапитись, та не намагатись швидше, як-то кажуть, будь-якою ціною, дістатись фінішу. У таких маршрутах, зазвичай, стартують спортсмени з невеликим змагальним досвідом, тож ми бачили в основному спортсменів без розряду – вони, як правило, стартували у двох категоріях: «діти» – тут відзначились Дарія Олійник, Анна Вікович, Міла Дубик.
В категорії «аматори» серед переможців були Анна Товмач, Ірина Шепетко, Марта Пухай та Валерія Марусик.
Однак на тих же висотах, але у «відкритому класі», склад учасників був дуже різноманітним – від мсмк, до вершників, які не мали спортивного розряду, тож призові місця вибороли мс Богдан Дзидзан, другорозрядниця Дар’я Горбачева та спортсменки без спортивного розряду Анна Макарова та Софія Банас.
В частині маршрутів висотою від 85 до 105 см. також призові місця розігрувались як в категорії аматори, так й у відкритому класі. До речі, саме вони стали наймасовішими на турнірі.
У перестрибуваннях за 1 місце відзначились хорошим результатом Наталія Калашник, Ганна Яценко, Артур Гафілін, Анастасія Шевченко, яка також посіла 1 місце й у двофазовому висотою 90см, а вже на метровому та на 105см відзначився мс Богдан Дзидзан зі своїм партнером Траст Анжел.
Швидкісні якості Траст Анжела та іншого свого напарника з кличкою Ті Амо зміг продемонструвати Богдан Дзидзан на більш складних маршрутах, де конкуренцію йому у боротьбі за перше місце склали Анастасія Кватирко, Артур Гафілін, Володимир Коцан, Михайло Карп.
Сім спортивних пар виборювали нагороди на маршрутах висотою 120 см. У двофазовому фортуна була на стороні Максима Бойка разом з Колізеєм, а в завершальний день турніру – Артура Гафіліна з Чіком.
Підбиваємо підсумки будь-якого турніру ми, зазвичай, розповіддю про тих, хто включився в боротьбу за найвищу сходинку п’едесталу пошани на маршрутах найвищої складності, які зібрали, особливо в завершальний день, численну кількість глядачів. Таких «сміливців» виявилось лише три: Максим Бойко, Максим Шевчук та Олег Красюк. Напередодні Гран Прі обидва Максима на маршруті 125см. змогли уникнути помилок і завершили його без штрафних очок, тож в цьому випадку свою роль відіграв час проходження, який був кращим у Максима Бойка. Прикра помилка та отримані 4 штрафних дозволили Олегу Красюку посісти лише 3 місце.
Проте вже на наступний день у Гран Прі Олег Красюк зміг, так би мовити, «відігратись». Але першим на маршрут 125-130 см. вийшла спортивна пара Максим Шевчук і Клео – чисто! Час 72,71сек. Далі за стартовим протоколом на бойову арену вийшли Максим Бойко разом з Колізеєм, але тут не все пішло «гладко» – 8 штрафних, проте поки що розуміння чи буде перестрибування немає. Слово за Олегом Красюком, який настільки філігранно, на перший погляд, просто граючись, здавалось не докладаючи жодних зусиль, проводить свого Каскада PKZ по маршу без штрафних, тим самим оголосивши про перестрибування. Ці два «чистих» долання залишають Максима Бойка на третьому місці.
На бойовому полі робоча бригада робить деякі переміщення перешкод, а курс-дизайнер Сергій Жогов та його помічник Юрій Дуля підіймають висоту.
Перестрибування розпочато! Першим на старт судді викликають Максима Шевчука – і знов 0! Час 38,29сек.
Чим відповість Олег Красюк? – теж чисто! Проте час практично на дві секунди кращій – 36,56 сек.! Тож це перше місце! Справа зроблена!
Цими виступами вершники підвели риску під трьох денною боротьбою за перемогу у найпотужнішому випробуванні та почали готуватись до церемонії нагородження. Звичайно, до цієї почесної місії проведення нагородження переможця і призерів найскладнішого маршруту турніру готувались як члени Оргкомітету, так й суддівська бригада та спонсори. Урочиста мить – на бойове поле вершників виводить шеф-стюард Ірина Юрченко. Тож по черзі спортсмени займають свої місця на п’єдесталі пошани, отримують почесні призи, й, за традицією, – фото на пам’ять та коло пошани.
Дещо сумно було розставатись, але по переду ще багато турнірів на цьому комплексі. Здається доречно завершити нашу розповідь словами директора турніру Ольги Дзидзан, які вона написала у групі Telegram: «Ми раді бачити на турнірах як тих, хто підіймається на п’єдестал, так і тих, хто робить свої перші кроки у змаганнях. Кожен старт – це досвід, сміливість і рух вперед. Дякуємо всім вершникам за емоції, атмосферу та красиву спортивну боротьбу на «Equicor Flower Cup».
